Продовження твору:

11.11.2019. Останні нотатки

Цілих два розділи вже чекають на вас!

— — —

Уривок:​

Жахливо! - стояла навколішки стискаючи руками рота, щоб стримати крики від емоцій. 

Чоловік тримав її за плечі стоячи позаду неї.

- Вгамуй себе! - голосно промовив й обійшов довкола, став навпроти неї. - Чому тобі її жаль?! Ти навіть не знаєш хто вона?

Жінка підняла голову, поглянула на нього червоними очима наповненими слізьми.

- Навіщо?! - продовжив він. - Для чого плакати? Ти завдаєш шкоди собі й нашій майбутній дитині!

- Я плачу... - знову схилила голову. - Причина не в ній! - витерла ліктем очі.

- А в кому тоді? - міцно тримаючи її за плечі, почав гладити їх.

- Я... Я... Я... - підняла голову вгору, не поглянувши на нього, вона обернула голову в сторону вікна. - У мене було видіння. Але я думала, що то лише мої сни!

- Видіння?! Звучить дивно! - відпустив плечі поставив руки їй на коліна.

- Ти тепер не розумієш, що я говорю. Але тобі прийдеться, — знову поглянула на його здивоване вираження. - Ти змушений мені повірити!

- Я спробую! Обіцяю!

- Ти вже не віриш моїм словам!

- Вибач люба. Мені хочеться вірити, але я змушений триматися реальності! 

- Тобто моє видіння є фантазією?! Ти хочеш сказати, що, я божевільна й усе вигадала?! - розкинула своїми руками в сторони, відкинув його зі своїх колін. 

- Давай ми не будемо сваритися, ти розумієш, що тепер не той момент, щоб розв'язувати сімейні проблеми! Ти забула задля чого ми тут?!

- Ні!

- Тоді заспокойся й вислухай мене, — роздратовано промовив. - Я повірю твоїм словам. Ти все розкажеш, що бачила, чи що тобі снилося. Також ти мені пообіцяй, що не будеш більше плакати через цю жінку. Ти навіть не знаєш як її звати! Навіщо картати себе через її смерть?!

- Не через неї, — прошепотіла зі схиленою головою.

- Про, що...​​​