А ви хотіли б стати учасником реаліті-шоу?

Якщо полюбляєте екстрим, пригоди, долання різних перешкод вкупі з розгадуванням таємниць минулого та сильні почуття, що переживають неабиякі випробування - вам сюди!

Мій роман "Два життя" був написаний на конкурс "Кохання не купити" та користувався популярністю у читачів. Навіть зараз, після того як конкурс завершився та книга давно закінчена, вона перебуває на першому місці у жанрі "детектив-трилер".

Якраз сьогодні на цю історію діє знижка - її можна придбати лише за 25 грн. Тому, якщо ви досі з нею не знайомі, обов'язково зазирніть - можливо, це саме те, що потрібно, аби покращити настрій і вилікувати від депресії.  Або ж узяти книгу на відпочинок і насолоджуватися пригодами героїв на загадковому острові, звідки не так просто вибратися))

Мені не раз писали читачі, що за цим романом добре було б зняти фільм чи телесеріал. Можливо, так колись і буде)) А поки що читайте "Два життя" ексклюзивно на Букнет!

Уривочок для вас:

"Ти застрягла в моєму серці, 

Як куля посеред бою.

Розстріляний і бездиханний,

Ожив під твоєю рукою…"

Вона ледве продерла очі (вчора допізна сиділа за комп'ютером, доробляючи чергове термінове замовлення).

Телефон продовжував виспівувати голосом соліста популярного гурту "Без обмежень", аж на своїй половині ліжка невдоволено завовтузився чоловік і прошипів щось про дурепу, яка не може поставити нормальний рингтон, і про ідіотів, котрі цій дурепі телефонують у суботу зранку.

Ірина нарешті намацала під ліжком капці, схопила телефон, що продовжував розриватися від дзвінків, і в одній короткій нічній сорочці вискочила на кухню.

— Алло! 

На ніч забула зачинити кватирку, тож кухня зустріла її лютим холодом. Осінь прийшла несподівано...ага, наприкінці жовтня, а до того було ще літо. Принаймні, їй дуже хотілося у це вірити.

Стояла, тремтячи від холоду, обійнявши себе однією рукою, а другою притискала до вуха телефон.

— Ірино Олександрівно, доброго ранку! Ми вас не потривожили?

— Зовсім ні! — життєрадісним голосом із розряду "для клієнтів" відповіла Ірина. — Доброго ранку, слухаю вас!

— Ви залишали своє резюме для участі у тестуванні нової віртуальної соцмережі, — відтарабанив їй у вухо  бадьорий жіночий голосок. — Так-от, можу вас привітати — ви опинилися серед переможців конкурсного відбору. Потрібно буде, правда, пройти ще співбесіду, але вона відбуватиметься по скайпу. Розумієте, карантин…

— Так, звичайно, я не маю нічого проти скайпу, — вона зраділа. За ту гру-соцмережу обіцяли добре заплатити. Робота з дому, ще й не дуже складна ( бо все-таки грати в гру — це не те, що писати якісь зубодробильні статті на замовлення про те, чого ти не розумієш і, певно, не зрозумієш ніколи).

— Але є ще одне "але"... — жінка на тому боці слухавки на мить замовкла, неначе слухаючи якісь інструкції від невидимого співрозмовника. — Розумієте, для нашого проекту в останню мить змінили умови і локацію. Зате оплата учасникам буде вдвічі вищою. А переможець отримає сто тисяч гривень! — останні слова вона вимовила з придиханням, ніби на мить уявила себе на місці цього щасливчика.

— Змінили умови?.. А можна детальніше про це? — Ірині страшенно хотілося закурити, але вона поборола в собі це бажання. Кинула шкідливу звичку рік тому, і, здавалося, зовсім відвикла від сигарет, але в ті миті, коли хвилювалася, організм видавав звичну реакцію.

— Нічого особливого, — жінка заговорила скоромовкою. — На жаль, з соцмережею нічого не вийшло, це занадто масштабний і дороговартісний проект, його поки що заморозили. Можливо, згодом, коли криза мине… Але ми запрошуємо вас до участі в зйомках реаліті-шоу для нашого телеканалу. 

Ірина мовчала. У неї замерзли ноги і зуби вже почали зрадницьки вибивати морзянку. Не відводячи телефону від вуха, другою рукою взяла запальничку і увімкнула всі конфорки на газовій плиті, а потім ще й духовку. О, так було значно краще. 

— ...в чудовому мальовничому місці. Комфортні будиночки з усім необхідним для життя, колишня база відпочинку… — продовжувала розписувати переваги участі в новому шоу її співрозмовниця. — Братимуть участь люди різного віку і соціального статусу. Може, пам'ятаєте, колись на початку двотисячних було дуже популярним таке шоу "Останній герой"? Ну от, ми створюємо щось на кшталт нього. Лише все відбуватиметься у нас, в Україні. Старт проекту — за два тижні.

— Перепрошую, але це буде середина листопада. Там учасники що, по снігу будуть бігати? В "Останньому герої" їх хоч на тропічний острів вивозили…

— Немає в нас бюджету на тропічний острів, — голос телевізійниці став дещо невдоволеним. — Та й з виїздом за кордон зараз складно, карантин, самі розумієте. А шоу нам треба запустити на Новорічні свята, тоді якраз найширше охоплення аудиторії, люди сидять перед телевізорами і їдять олів'є… Їм усім  потрібен позитив, так, щоб забути про свої проблеми…

***

Дізнатися, що було далі, можна тут

Натискайте на кнопочку "Відстежувати автора" в моєму профілі, аби бути в курсі усіх новинок, знижок та сюрпризів!

Приємного читання!