Чи є різниця між роботою над малою і великою прозою?
Так, і колосальна.
Я б порівняла роботу над оповіданням, скажімо, із виготовленням перстня:
є ескіз виробу (синопсис);
є конкретний алгоритм дій;
і, на вихлопі, є перстеник (оповідання).
Його можна покрутити в руках, роздивитися, підправити при потребі.
Коли перстень оздоблений цікавим плетенням (а оповідання – сплетінням дій та обставин), можна чітко передбачити, як уся та краса має розташовуватися, і який матиме вигляд у кінцевому результаті.
Робота ж над романом нагадує мені труд садівника.
Ти вже не працюватимеш, дивлячись на виріб зверху, хоча і маєш план саду (синопсис).
Ти входиш у нього. Працюєш зсередини.
Доглядаєш окремо кожну рослину (персонажа), надаєш їй потрібного вигляду. І ніколи не знаєш напевне чи прийметься вона, чи зів’яне, чи розростеться так, як ти запланував.
Не можеш бути певним, як виглядатиме кінцевий результат, бо сад постійно змінюється під впливом розвитку рослин: котрісь починають домінувати, котрісь відходять у тінь.
Робота над малою прозою цікава, динамічна зі швидкою, але нетривалою віддачею.
Робота над романом – створення паралельного мікровсесвіту, частиною котрого ти й сам стаєш на період його написання.
А які порівняння та асоціації виникають у вас? Напишіть, бо й справді дуже цікаво. Можливо, для кокось усе по-іншому.
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМені простіше наприклад придумати цілий цикл із розгорнутими подіями та сюжетними лініями, ніж обмежитись одним оповіданням) Для мене люди, які пишуть короткі оповідання, в яких ще й приписують гарно героїв і в кінці потрібно братись за голову від поворотів - титани своєї справи)
Справді, всі ми по різному бачимо те, що творимо і себе як автора)
Люмен Белл, Так, усі різні і це прекрасно!
Успіхів і багато читачів
Ава Роуз, Дякую, навзаєм!
я - любителька творів середнього обсягу - десь 100-200 сторінок. Там нічого зайвого, лише герої, сюжет та розв'язка. А якщо ще й подано з інтригою та цікаво - взагалі любов! Романи допускають багато води, а оповідання часто опускають емоції через швидкий перебіг подій. Але то моя думка. Ваш підхід до обсягу творів дуже художній. Одразу видно, що писала письменниця (сорі за тавтологію)
Ньюбі Райтер, Погоджуюся щодо обсягу. Не люблю зайвої води.
Коментар видалено
А я думала, то тільки я така непередбачувана. Ніколи не знаю, куди заведуть персонажі, поки не профіналю задумане. Сидиш такий, на хмарі, і міркуєш, кого куди послати.
Іра Тіхонова, У цьому і кайф!
Для мене теж кожен твір - то подорож у далеке і незвідане. І коли роман, мандрівка буде дуже довгою.
Аліна Червоноока, Це точно :)
Дуже цікаві асоціації! А я собі уявляла так : оповідання - це як маршрут з точки А в точку В, нікуди не звертаючи. А роман - коли знаєш початок дороги і куди маєш прибути, а сам маршрут визначаєш, то керуючись навігатором ( планами і задумами), то дорожники вказівниками ( відгуками читачів), а то й просто власною інтуїцією. І часто опиняєшся при цьому на роздоріжжі і думаєш, куди потрібно звернути, щоб не заблукати, а вчасно прийти до мети))
Мар, Так, роман - то тривала подорож, сповнена несподіванок. ;)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати