Флешмоб "Книги" про що мої оповіді

Хотів би приєднатися до флешмобу, що запровадила Софія Вітерець. Та перш, ніж написати про що мої книги, думаю, доцільно було б пояснити звідки взагалі взявся Дарко Мавітч і хто він такий.

    Дарко з’явився приблизно рік тому. До нього існував один чоловік, якого звали (чому звали ? звуть) Олександр. Олександр також полюбляв книги, як читати, так і писати. Першою його прочитаною повноцінною книгою була «Робінзон Крузо», коли він навчався в третьому класі. Далі поїхало, книжка за тиждень щонайменше… Перші спроби писати були класі в сьомому – восьмому. А далі … розпочалося доросле життя. Олександр час від часу намагався повертався до письменництва, навіть публікувався, як переможець поетичного конкурсу в юному віці і в двох збірках оповідань в дорослому. Та повсякденне життя, робота, забирали занадто багато часу. А також сил і енергії, бо життя було нелегким, а робота занадто відповідальною (ніякої особистої драми, просто важко).  Він звик працювати «всупереч», а не «завдяки» і вихоплював жалюгідні хвилини, щоб подумати і, можливо, щось написати. І от, під час своїх роздумів, прийшов до висновку : «Реальності немає, як такої. Є тільки проекція нашої свідомості на безкінечну кількість дій, що відбуваються навколо».

    От тоді і прийшов Дарко. З іншої реальності. З іншим світоглядом. Не обтяжений побутовими питаннями. Який будував «смисли» із чистої свідомості, а не з раніше набутого досвіду, заангажованого суспільним вихованням і чужою думкою.

    Доки Олександр відпочивав, Дарко літав крізь всесвіт у вигляді чистого згустку свідомості, без емоційних прив’язаностей. Доки Олександр працював, Дарко будував свої світи і руйнував їх на власний розсуд, не переймаючись про гроші, бренди і соціальний статус. Для нього не існує часу і простору. Його не турбують фізичні потреби. Він спостерігач, перш за все. Він не боїться зазирати по той бік звичного нам світу, а іноді і навмисно відходить туди.

    За згодою з Олександром, він час від часу сідає за його ноутбук і описує те, що побачив за межею. І коли Олександр читає його оповіді і каже: «Такого бути не може», Дарко відповідає: «Може бути все».

    Тож «червоним рядком» через усі  його оповіді проходить посил – СВІТ НЕ ТАКИЙ, ЯК НАМ ЗДАЄТЬСЯ. Не такий, яким нам намагаються його показати. Ми обмежені фізично у здатності сприйняття навколишнього світу і нічого не можемо з цим вдіяти. Але ми штучно обмеженні у осмислені сприйнятої інформації у своїй свідомості. Тіло можливо поставити у рамки, але розум ніколи, якщо ми самі того не хочемо.

     Світ безмежний, від безкінечно малого, до безкінечно великого. В ньому є місце всьому і всякому. Тут є місце і для дива, і для жаху. В ньому можуть жити і добро, і зло. І вони не обов’язково повинні мати якісь приховані смисли для своїх дій, іноді вони просто існують (живуть або НЕживуть) поруч з нами.

     Дарко Мавітч не женеться за славою і популярністю, але сподівається, що комусь цікаво почитати про те, що він бачить.

     І ще, він попереджає – якщо ви мрієте піймати Золоту Рибку, яка виконає ваші бажання (чому ні? Світ безкінечно великий), то будьте готові до того, що в цих же водах може плавати Левіафан.