Флешмоб "Книги" про що мої оповіді
Хотів би приєднатися до флешмобу, що запровадила Софія Вітерець. Та перш, ніж написати про що мої книги, думаю, доцільно було б пояснити звідки взагалі взявся Дарко Мавітч і хто він такий.
Дарко з’явився приблизно рік тому. До нього існував один чоловік, якого звали (чому звали ? звуть) Олександр. Олександр також полюбляв книги, як читати, так і писати. Першою його прочитаною повноцінною книгою була «Робінзон Крузо», коли він навчався в третьому класі. Далі поїхало, книжка за тиждень щонайменше… Перші спроби писати були класі в сьомому – восьмому. А далі … розпочалося доросле життя. Олександр час від часу намагався повертався до письменництва, навіть публікувався, як переможець поетичного конкурсу в юному віці і в двох збірках оповідань в дорослому. Та повсякденне життя, робота, забирали занадто багато часу. А також сил і енергії, бо життя було нелегким, а робота занадто відповідальною (ніякої особистої драми, просто важко). Він звик працювати «всупереч», а не «завдяки» і вихоплював жалюгідні хвилини, щоб подумати і, можливо, щось написати. І от, під час своїх роздумів, прийшов до висновку : «Реальності немає, як такої. Є тільки проекція нашої свідомості на безкінечну кількість дій, що відбуваються навколо».
От тоді і прийшов Дарко. З іншої реальності. З іншим світоглядом. Не обтяжений побутовими питаннями. Який будував «смисли» із чистої свідомості, а не з раніше набутого досвіду, заангажованого суспільним вихованням і чужою думкою.
Доки Олександр відпочивав, Дарко літав крізь всесвіт у вигляді чистого згустку свідомості, без емоційних прив’язаностей. Доки Олександр працював, Дарко будував свої світи і руйнував їх на власний розсуд, не переймаючись про гроші, бренди і соціальний статус. Для нього не існує часу і простору. Його не турбують фізичні потреби. Він спостерігач, перш за все. Він не боїться зазирати по той бік звичного нам світу, а іноді і навмисно відходить туди.
За згодою з Олександром, він час від часу сідає за його ноутбук і описує те, що побачив за межею. І коли Олександр читає його оповіді і каже: «Такого бути не може», Дарко відповідає: «Може бути все».
Тож «червоним рядком» через усі його оповіді проходить посил – СВІТ НЕ ТАКИЙ, ЯК НАМ ЗДАЄТЬСЯ. Не такий, яким нам намагаються його показати. Ми обмежені фізично у здатності сприйняття навколишнього світу і нічого не можемо з цим вдіяти. Але ми штучно обмеженні у осмислені сприйнятої інформації у своїй свідомості. Тіло можливо поставити у рамки, але розум ніколи, якщо ми самі того не хочемо.
Світ безмежний, від безкінечно малого, до безкінечно великого. В ньому є місце всьому і всякому. Тут є місце і для дива, і для жаху. В ньому можуть жити і добро, і зло. І вони не обов’язково повинні мати якісь приховані смисли для своїх дій, іноді вони просто існують (живуть або НЕживуть) поруч з нами.
Дарко Мавітч не женеться за славою і популярністю, але сподівається, що комусь цікаво почитати про те, що він бачить.
І ще, він попереджає – якщо ви мрієте піймати Золоту Рибку, яка виконає ваші бажання (чому ні? Світ безкінечно великий), то будьте готові до того, що в цих же водах може плавати Левіафан.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЩойно завершила читати Ваш роман, а зараз мене розчулила Ваша сповідь.Абсолютно згодна з Вами та іншими співрозмовниками про те, що в світі є місце всьому. Коли я була підлітком, прочитала у когось з відомих фантастів фразу "Світ настільки великий, що в ньому немає того, чого не могло би бути"! Саме так я й сприймаю те, що бачу в своїх сюжетах. Тож, бажаю успіху у втіленні в книгах Ваших світів!
Гарно написали, це ціла сповідь у блозі))) Згодна з Вами що все набагато складніше влаштовано у Всесвіті й одночасно легше ніж ми люди звикли собі додумувати. Наш зір поверхневий, ми надто обмежені не лише фізично, а і морально. Ми свідомо блокуємо прийом будь-якої інформації, яка виходить за рамки "нормального" для суспільства.
Здається мене понесло)))) Люблю такі роздуми, бо вони надихають і окриляють. Дякую за Вашу відкритість і в моєму випадку ще й їжу для мозку))))
Наталі Паррел, Дякую за коментар.
Чудове трактування. Ви праві щодо Всесвіту і нашого життя. Ми навіть й не здогадуємося, що може ховатися по тій стороні, яку ми боїмося відкрити! А відкривши ті страшні двері, ми розуміємо, що дверей навіть не існувало!
Дарко Мавітч, Цілковита правда!
Отак мрієш спіймати золоту рибку. Готуєш три бажання зарані, щоб не збитися й не набажати всякого дурнуватого від несподіванки. Пишеш на руці стійким фломастером всі три у правильній послідовності.Сидиш біля моря день сидиш два, на третій день витягаєш невід чи як там та сітка називається, а там ніяких золотих рибок, самі левіафани. А вони для виконання бажань геть негодящі. І навіть на юшку непридатні. Доводиться їх назад у море викидати. А вони здоровенні, поки викинеш і заморишся, і весь день пропав.
Дарко Мавітч, Мабуть, що так :)
Ого:)) Рада вітати Вас Дарко- Олександр! Це була сповідь, як я розумію. Не переживайте, бо Ви опинились у колі однодумців і таких же "подвійних" особистостей. Творити завжди може лише та частина людини, якій і діла немає до буддених проблем, тому я Вас розумію. Дуже цікаво почитати ваші твори. Піду на Вашу сторіночку і залюбки прогляну, що там написало Ваше альтер- его. А Вам бажаю наснаги у творчості і сил на втілення мрій!
Сніжанна Четверт, Дякую за коментарі і за порозуміння. Вам також наснаги і успіху!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати