Я була приємно вражена обуреннями з приводу замороження Князівства Романа. Таке трапляється, якщо робота відволікає від писанини. Яка.... Виявляється... Теж комусь потрібна.

Князь Роман - мій улюблений історичний персонаж. Важко знайти людину, в котрій і негативні риси виглядають, як достобіса позитивні. Хоча, можливо, то лиш моє авторське бачення.

В історичному романі вкрай важлива суха достовірність фактів. Романа дуже, прямо дуже сильно не любили сучасники. Тому, з якого б джерела ми б не брали інформацію, всюди дізнавались би, який же паскудник той князь Роман.

І тим сильніше мені хотілось його трішки виправдати.

А може не такий уже й паскудник?

А ви жили в його час?

Навіть М Грушевський, підсумовуючи ряд історичних фактів, на прикінці вдався в лірику. Він сказав, що в князя Романа було чимало жінок, та жодна ним не володіла.

І де то видно... В якому з джерел?

Однак історики знають, що не всім, далеко не всім джерелам інформації варто довіряти. І чим сильніше ті джерела доводять свою правоту, не вдаючись до сумнівів, тим менше їм віри.

І князь Роман вартий свого роману.