Вітаю. Сьогодні діє знижечка на мою книгу "Продане кохання"

Запрошую проекти в захоплюючу історію Дарини та Бориса. Він заможний, сильний статний, суворий. Свого часу зневірився в жінках і жив самотнім побитим вовком.

Вона з поламаною долею све ніяк не може знайти того єдиного, який би справді кохав її.

Доля робить жорсткий поворот в житті дівчини, він опиняється поруч... Тепер зневірившись вирішує купити її почуття.

— Привіт, Даріє!

Звабливим тембром свого голосу привітався він. Пильно дивлячись на неї. Її струнку фігурку прикрашала легка, біла сукня до колін, без рукавів вільного покрою, а високі підбори робили її ще стрункішою. На руці у неї була сумочка, а поверх зібраного на один бік волосся красувалися чорні окуляри.

— Привіт! Якось збентежено відповіла вона.

— Даріє, нам потрібно поговорити. Лагідним тоном попросив він.

Дарина звузила зіниці, про що піде мова було не важко здогадатись. Вона відверто глянула на нього і не погоджуючись закивала головою.

— Нам немає про що розмовляти, Борис Федорович.

Жінка здивувалася сама собі її голос звучав надто впевнено.

— Повір Даріє,поговорити є про що. Запевнив фермер, пропустивши повз вуха її офіційність.

Дарина шалено дратувалася через появу фермера, тепер вона розуміла, що із його другою появою у її житті, її спокій закінчиться.

— Пройшло пять років, про що можна говорити? Нервуючи запитала вона.

Андреєв теж нервував, він не хотів її ображати чи тиснути на неї, адже одного разу уже так поступив. Він просто хотів спокійно поговорити із нею, та вона очевидно була налаштована по іншому.

— Про те, що ти змовчала Даріє. Сухо кинув він.

Дарині в мить стало надто душно і дурно від цих слів.

— Ви про що? Налякано запитала вона.

Борис хмикнув і примружившись пильно дивився на неї, а тоді якось надто холодно відповів на її запитання.

— Про те що у мене є син, а я про це довідався лише через пять років.

Дарина уся напружилася, а тоді вирішила прикинутися, що не розуміє про що він.

— Що ж я вас вітаю. Ви приїхали щоб мені про це розповісти не варто....

— Даріє припини! Суворо наказав він, його почала дратувати вдавана придуркуватість екс-дружини. — Може такий трюк, би пройшов із кимось іншим, але не зі мною, я хотів з тобою нормально поговорити, але бачу не вийде. Що ж як бажаєш! Я зроблю це через суд.

Така гучна заява неабияк налякала і без того налякану жінку, та здаватися вона не збиралася.

— Робіть як забажаєте, мені байдуже. Холодно кинула вона і повернувшись подалася до авто, її усю ледь не трусило. Відчинивши автомобіль пультом, вона відчинила дверцята водія, та сісти за кермо не успіла, чоловіча сильна рука ніжно торкнулася до її плеча. Від цього дотику все всередині неї здригнулося здавалося, кожна клітина його відчула.

— Даріє! Зазвучав його упевнений голос. — Прошу отямся я не хочу нічого поганого, ні для тебе, ні для нашого сина, я тільки хочу бачитися із ним, бачити як він росте і бути поруч у важливі для нього моменти.

Дарина висмикнула своє плече із його руки і тамуючи у собі сльози і образу повернулася до фермера обличчям із відчаєм заявила.

— Він тільки мій!

— Даріє заспокійся, мені не потрібен ні суд ні ДНК, бо моя фотокартка у пятирічному віці і його це наче одна й та сама дитина. Він моя копія і мені буде достатньо лише твоїх слів, що це справді моя дитина.

— Він лише мій! Знову з образою заявила жінка.

Андреєв важко зітхнув, він розумів це захисна реакція екс-дружини на все що відбувалося, але йому це все не подобалося, якось по іншому він собі уявляв зустріч із нею. Мабуть не очікував стільки холоду і не приязні із її сторони.

— Гаразд! Їдемо, я хочу його побачити. Холодно заявив він.