Продовження твору, у якому розповідається про жахливі убивства, мабуть божевільного хлопця, вже чекає на вас.

11.11.2019. Останні нотатки "Частина 1. Розділ 3."

Уривок:

Мене здивувало тоді те, як жінка не боялася жити без відданої охорони — собаки. Мабуть, коли грабіжники, та прохожі дивилися у двір то розуміли, що тут красти нічого. А можливо вона нічого не боялася, бо мала сина в поліції, і всі про, це знали.

Степан все ще стояв спиною притулено до стіни, палку тримав у лівій руці, голову задер вверх немов хотів побачити чи нікого немає у вікні. Звісно зробити, це йому не вдалося. 

Ми почали махати руками, щоб він звернув увагу на нас. Він поглянув у нашу сторону своїми наляканими очима, мені навіть здалося, що я бачив як він важко дихає, від чого його груди повільно рухалися. 

Коли ми дали зрозуміти йому, що у першому вікні під, яким стояв він, нікого немає, тоді він почав виконувати свої дії, вже підняв палку доволі високо і був готовий вдарити по вікні, як Юра швидко у напівголосу крикнув, щоб він не робив цього. Я не зрозумів, чому не помітив її також. Раїса стояла біля другого вікна, по праву руку від Степана. Дивилася прямісінько в нашу сторону, неначе знала, що ми ховаємося за її воротами. Мабуть, вона робила це лише через цікавість до навколишнього середовища, тому, що нас вона не помітила. Але нам цього вистачило, щоб злякатися. Навіть не уявляю, що тоді відчував Степан.