Дорогі читачі!

Я з радістю хочу сповістити, що продовження твору вже чекає на вас: "11.11.2019. Останні нотатки" (посилання активне).

Також залишаю невеликий уривок, для ознайомлення нової глави:

— — —

- У мене ідея, — голосно, промовив я, коли побачив, що настрій з їх обличчя почав зникати  — Вам вона може не сподобатися, але якщо бажаєте...

- Говори вже! - грізно перебив мене Юра.

- Так! Говори вже прямо, навіщо розтягувати все, — також підвищеним голосом промовив Степан.

Я здивувався поведінці Веселки. Він завжди був спокійним хлопцем. Але відразу мене осяяло... Він хотів показати себе крутим в присутності свого брата. Я не заперечував цьому, тому удав, що не звернув на нього увагу. Поглянув на його брата, я продовжив говорити.

- Тут неподалік живе одна жінка.

- Ні-і-і, ти знущаєшся?! - мене знову перебив Юра, своїм низьким тембром голосу.

- У чому річ? - я спробував створити вигляд здивування. - Не розумію тебе?!

- Ти насправді хочеш піти до старої Раїси, я правий?!

- А що в цьому такого? Я не бачу нічого дивного!

- Ти, мабуть, забув, що чотири місяці тому, два хлопці зі школи спробували налякати її вночі.

- Ні не забув. Цього ніхто не забуде.

- Тоді ти чітко пам'ятаєш, що сталося одним з них?