Залежність - Вирок!

Привіт!

А я до вас з коротеньким анонсом))) Нещодавно почала публікувати твір на конкурс "Закон і порядок Планети Оnline 2.0"❤️ Трохи довго думала, зважувала все, бо сумнівалась, чи варто брати участь (та що казати, і зараз трохи не впевнена, чи зможу завершити все вчасно), а потім ризикнула))) 

Ідея про віртуальну залежність як один із видів криміналу з'явилась порівняно недавно. Тому ласкаво прошу❣️❣️❣️ Долучайтесь до читання, сподіваюсь на підтримку))))

"ЗАЛЕЖНА"

(автор обкладинки - неймовірна і талановита Asteriya❤️)

Анотація:

"Хто б міг подумати, що в умовах сьогодення користування Інтернетом вважатимуть злочином? Буде розроблена ціла судова система, і людей каратимуть. Настане реальність, в якій телефони, комп'ютери та інші гаджети опиняться під забороною. А тим, хто чинитиме опір, винесуть вирок - залежність..."

Коротенький уривок:

" - Словом, тобі потрібно підготуватись. А мені і тут добре. Хтозна, може, ще краще буде, - поділилась Іванка.

- Ти що, серйозно? - в моєму погляді читався шок. 

- Ну так. На волі я візьмусь за старе, а ще як відновлю зв'язок з Петриком, ох... Розумієш, цікаво те, що я цілком усвідомлюю, що те все погано, що користі воно нікому не приносить, але зупинитись не можу... Видно, таки залежна.

Що? Ні! От який чорт смикнув її так думати?

- А... Чим займалась, якщо не секрет? - Тарас узявся роздумувати.

- Та чого вже приховувати, - зітхнула Іванка. - Ми з братом дурили людей. Знаєте, як ото розіграш по телефону? Я забивала людям баки, недарма ж психологію вивчала, а Петрик грошима завідував. Хакер іще той... Власне, то він і запропонував мені таке.

- Його впіймали? - я була приголомшеною.

- Сподіваюсь, що ні. Не знаю, мене забрали першою. Пригадую, не подобалось мені гарувати, важко по годин 15 на добу, як батьки наші... Все хотіла чогось легкого.

- А, ну так, звісно, виманювати в людей кошти - багато розуму не треба, - Тарасу, вочевидь, таке не сподобалось.

- Ой, ну-ну, подивись, святоша знайшовся... Давай тепер ти, раз ми вже зачепили таку тему. За що тебе сюди?

- Віртуальне казино, - молодик враз перемінився на лиці.

Я заклякла. Ні, ні! Як я скажу їм про себе, коли сама ще не усвідомила. Толік мене просто зрадив. І чим йому не вгодила, не можу зрозуміти... Дружили зі шкільної лави, потім поступово я закохалась, ми влаштовували цікаві нічні побачення... От як ти там, любий? Совість не гризе, ні?

- ... і я так захопився, що... Просив у сусідів, все надіявся, що відіграюсь, що перший виграш неодмінно повториться, - з болем згадував Тарас. Що ж, здається, в нас схожі проблеми.

- А потім дізналась Аня. Сумно, як згадаю, що і її обманював... Не витерпіла. Подала на розлучення, а я тепер розплачуюсь. Не знаю, може й справді тут перевиховають, чи що...

Слухала і дивувалась. От не люблю відверті розмови! Хотілось підтримати Тараса, та що маю сказати? Сама у тій же ямі. Мене просто ніколи не розуміли. І через той дзвінок я тут, а він і далі, мабуть, живе приспівуючи... Не розумію, як не розгледіла в ньому підступу. Кохання затьмарило."

Дякую за увагу! Приємного читання ❣️