Вітаю! Знову оновлення.

Підтримка брата.

... Коли Юра закінчив свою розмову схиливши голову на зігнуті у ліктях руки, які поставив на стіл. Каріна обережно заперечила його слова.

— Юра у тому, що трапилося твоєї вини немає. Я не хочу нічого сказати, але в житті все відносно. Можливо це звучить жорстоко, але погодься справедливо. Вона зітхнула і продовжила. — Мені щиро жаль, що все трапилося саме так. Та інколи ми просто не спроможні змінити те, що так чи інакше має статися. Вона перевела подих і попросила. — Прошу не картай себе.