Прийом творів на конкурс "Потайсвіт" вже завершився. І я сподівалася, що незабаром дочитаю решту конкурсних оповідань, але за останні дні перелік робіт поповнився ще на пару десятків творів.))) Наразі в конкурсі беруть участь 102 оповідання. (!) 

Багато нових авторів поповнило ряди букнетівців завдяки конкурсу.)))  І конкурсанти, щиро кажучи, дивують. Дивують цікавими персонажами, карколомними сюжетами та вибуховими фіналами. Я щедро дарувала зірочки, тому що багато хто їх заслужив.

А зараз поділюся новою добіркою творів, що мене зачарували, приголомшили, вразили, поцілили у саме серце:

"Славка з Подолу та Срібноокий". ВіСтейтон   Оповідання перенесе вас у морозний час веселих святочних гулянь та різдвяних ворожінь. Але дівочі веселощі закінчилися несподівано, ще й наслідки його страшною вервечкою потягнулися за приголомшеними дівчатами. Зануртеся у колоритну атмосферу Подолу, київських відьом та міських легенд - ця історія сколихне ваші уявлення про святочні ворожіння.

"Оленята" Iрина Мащенко (Iryna)  Ця історія про людину, позбавлену можливості любити. І в той же час оповідання настільки душевне, емоційне, сповнене найщиріших почуттів, що в жодному разі не залишить читача байдужим.

"Поміж мертвим і живим" Дарко Мавітч  Твір різко відрізняється від усього прочитаного мною на конкурсі. Ні, не темою, а подачею, авторським стилем. Це історія про звичайні людські цінності: любов, сім'ю, дружбу. І яка біда має з людиною трапитися, щоб вірні друзі стали його єдиною сім'єю? І чи здатен чоловік занапастити власне життя й свою суть заради друга?

"Борщ" Вікторія Неня   Скільки різновидів борщу існує в українській кухні - достеменно невідомо, але найсмачнішим для нас завжди залишається той, який варила мама. І навіть дитина, що пережила втрату близьких і страшенний голод, відмовиться від ніколи не бачених делікатесів лише від згадки про мамин борщ. І, як знати, можливо ця згадка збереже її не лише від смерті, а й від чогось набагато страшнішого.

"Ключі від Вирію" Моя біла пані   Головна героїня загадкова, неземна, навіть може здатися блаженною: вона рятує скалічених тварин і оселяє їх у своєму обійсті. Але вона не тільки добра, а ще й щира та віддана, вміє кохати попри біль втрати, і готова пожертвувати собою заради кохання.

"Мушачій мед" Andrew Marchenko   Історія дивна і захоплююча. В ній химерно поєдналися фантасмагоричні мандри у часі та звичайні людські емоції, що квітнуть барвисто на стеблах невідомих квітів. Як і таємне метро часу, оповідання, здається, має кілька прихованих рівнів. Сподіваюся, вам вдасться на них проникнути.)

Добірка вийшла дещо дивною та незвичною, але в той же час глибокою та філосовською. І, як на мене, дуже талановитою. Раджу не пошкодувати часу, аби познайомитися з цими творами.)

І знов користуюся нагодою, щоб нагадати, що і я також беру участь у конкурсі. Мені захотілося висловити думку геть протилежну тим втіленням, які я побачила у більшості прочитаних конкурсних творів: нечиста сила не обов'язково має бути злою, кровожерливою та мати схильності серійного маніяка.))) Про нахили та вподобання моїх героїв ви можете дізнатися в оповіданні "Пан Омелян".))))

Приємного читання та чудових вражень!!!)))

Щиро ваша, Ана Пест.