Привіт, поціновувачі слова!

Вирішила доєднатись до флешмобу #мої_секретики від Каміли Дані аби більше дізнатись про історії людей. 

Я вже трохи почала розповідати про себе в рамках свого блогу на Букнет "За сторінками", але й тут мені є що сказати.

Отже, мене звати Оля. Тут все просто - фантазії на нормальний псевдонім не вистачило, отож підписалась справжнім ім'ям. До того ж я доросла до того віку - мені 29 - коли вже не соромлюсь свого прізвища (ох, як мене воно бісило в школі, навіть реально думала змінювати при отриманні паспорту).

У блозі "За сторінками" я розказала, що почала писати влітку 2010. Але днями пригадала, що вперше я взялась за ручку і зошит (при чому він був чомусь у косу лінію :)) в 13 років і це було не оповідання, казка чи вірш, а...сценарій фільму. Я знати не знаю звідки я знала в 13 років як пишуться сценарії, але весь зошит у косу лінію списала. Очевидно мене вистачило не надовго, бо я сценарій так і не закінчила.

Перша закінчена історія досі лежить "в столі" - не можу наважитись показати його читачам. І писала я її аж занадто довго, але це зовсім інша історія і згодом розповім на сторінках свого блогу.

Був у мене період коли я і вірші писала. Точніше, це були не вірші, а слова до відомої музики. Щодо рими виходило непогано, щодо сенсу... Не будемо про це:)

Цікаво, що в школі я не любила читати. Шкільна література мені настільки не подобалась, що взяти в бібліотеці якусь іншу літературу мені в голову не приходило. Зате я обожнювала читати журнал "Серіал" (можливо, хтось згадає) і була в курсі "всіх" подій з життя селебриті:)

Зі вступом в університет, переїздом до Києва і новим оточенням я почала читати. Перша прочитала книга - "Три товариші". Але улюблена - "Буремний перевал". А ще я прихильниця творчості Джоджо Мойєс. Можливо у неї і банальні історії, але пише вона смачно.

Не люблю електронні книги і зараз збираю власну бібліотеку паперових книжок. Я справжній книгоман і коли потрапляю в книжковий магазин або сайт - тримайте мене семеро:)

Мій найбільший прихильник - мій чоловік. Він не українець, погано розуміє українську, але намагається читати мої історії. А ще активно їх рекламує своїм друзям і родичам. Уявляєте, як перекладає гугл з української на французьку? А вони читають.

Якщо коротко щодо життя поза авторством - обожнюю футбол (дивитись), фігурне катання (дивитись), сніжну зиму (чим більше, тим краще), зумбу (танцюю на головах у сусідів, поки не скаржаться) і Нетфлікс:)

Рада познайомитись :)