Секретики #флешмоб# від Каміли Дані - відповіді

Любі мої, тепер я до вас зі своїми одкровеннями та довжелезним блогом!

Насамперед хочу подякувати Камілі Дані за прекрасний флешмоб, у якому автори можуть відкрити часточку себе, особливо, коли немає кому виговоритися! Відповіла на ваші запитання у вигляді невеличкої розповіді.

Спочатку відповідаю на всі запитання про себе:

Мені 31 рік і я з легендарного міста Львова. Професія моя абсолютно не пов’язана з письменництвом, бо працюю у відділі аналітики з управління товарними запасами. Моя робота це прогнози, аналізи, цифри, інколи інтуїція, але в жодному разі не письменництво. Також моїми бонусними обов’язками є робота з макетами та фотографіями (трохи творчості та креативу). Одразу ж відповім на запитання, чому новому б я хотіла навчитись - графіка та вебдизайн.  Моя професія у письменництві допомагає лише з моральної точки зору, бо коли довго виснажувати мозок аналітичними даними – душа потребує творчої розрядки й текст тоді так і ллється. Я любитель активного відпочинку, обожнюю гори та ліси. Весь вільний від написання та роботи час присвячую своїй сім'ї. Замість лежання на пляжі точно оберу підйом на нову гору. Збирання грибів — взагалі наркотик для мене!)) Улюблена пора року - весна. Обожнюю, коли все оживає і з’являються сили до чогось нового. Я дуже емоційна, щоб заспокоїтися, мені обов’язково потрібно виговоритися, а тоді випити чашку кави зі зефіркою, або переглянути фільм з неочікуваним фіналом – спокій на довгий час гарантовано. 

А тепер про творчість:

Насправді коли читаю блоги своїх колег, то мені інколи соромно. Бо всі діляться своїм першим досвідом написання книг – мало не з пелюшок. Я ж почала писати у січні цього року (навіть не пам’ятаю точної дати). Завжди любила багато читати, але письменництво вважала занадто складним процесом. Змалку захоплювалася пригодницькими книгами та любовними романами. Обожнюю розслідування, таємниці та інтриги. Якщо брати авторів любовних романів, то моя улюблениця Джудіт Макнот. Але почати писати мене мотивувала не вона. Я багато прочитала книг на букнеті талановитих авторів. Але потрапляли до рук й такі, які залишала, не дочитавши. Не хочу нікого образити в жодному разі. Кожна творчість має право на існування, як і в кожного свої смаки та вподобання. Але коли читала черговий роман, то задумалася, що цього героя можна було подати по-іншому. Саме тоді в голові визріла ще одна думка – а чому б самій не спробувати писати…

І так, почалася моя творчість з книги Сльози янгола. Не вважаю її вдалою, бо книга потребує редагування. Також це перший досвід, тому писалося важко і не змогла до кінця передати всі емоції, які хотіла донести. В цій героїні я списала свій нахил до малювання. Свого часу багато малювала, і коли бувало сумно, то виливала все на папір. Тому емоції героїні в епізодах малювання – мої реальні. У цій книзі хотілося показати те, що насправді для нас є важливим, і що життя кожного разу подає нам урок, але у гонитві за справедливістю важливо – не втратити себе.

Коли ця книга була у процесі написання, побачила оголошення конкурсу «Кохання не купити» і подумала, а що я втрачаю. Тому почала паралельно писати Спадкоємців. Мені подобається моя героїня Вікторія, у якій частково описала свою жагу до авантюр, бо люблю пробувати щось нове та ризикувати.

А далі я зрозуміла, що хочу писати ще й ще… Наступна книга Стати невидимою - мене осяйнула ідея загадкової героїні. Захотілося написати книгу зі загадками, інтригами та важкими психологічними моментами. Тому детектив/трилер.   Побачила початок книги й швиденько виливала на папір, решту продумувала у процесі. У цій книзі хотілося показати жагу до життя та незламний дух. Коментарі читачів дуже надихали.

Після її завершення планувала писати дещо інше, але читачі вимагали історію Олі, про яку я й не думала спочатку писати, і мені захотілося спробувати – свого роду виклик, але декілька захоплених коментарів і натхнення так і лилося. Моментами писати було дуже важко, хотілося сповна передати психологію людини, емоції та залежність… Вважаю книгу Я більше не боюсь кращою, ніж «Стати невидимою».

Ще одна невелика книга По той бік води - це мій особистий експеримент. Не мій жанр, але хотілося перевірити, чи зможу пересилити себе та написати цікаве щось не у своєму жанрі.

У моїх книгах вигадані події, але цілком наближені до реальності.

Зі всіх героїнь мені найближчий характер Олі. Теж не люблю здаватися!) Хоч і не блондинка, а зовсім навпаки!) Тому саме її образ я б приміряла.

Щодо улюбленої книги – це нова робота у співавторстві з Кристиною Асецькою Викрадач. Це неймовірний досвід і я закохана у кожного героя цієї книги. Процес написання – цілковита насолода. Разом продумуємо, обговорюємо, міняємо сюжет. Ділимося подіями, а тоді все одно коригуємо одна одну. Але радує те, що ми списалися і не помітно, хто та де пише!)))

Звісно ж моїм натхненням є читачі, але й автори теж. Коли читаю шикарну книгу, то й сама хочу вдосконалитися. А ще критика. Ніщо так не мотивує, як добряча прочуханка. Намагаюся все запам’ятовувати та не повторювати помилки.

Щодо того, хто є моїм прикладом – важко відповісти. Рівняюся на кращих, хоча і в кращих є свої недоліки. Тому не варто зациклюватись на чомусь чи комусь, а робити те, що подобається та вчитися на помилках.

Надіюся, не втомила вас своїм довжелезним блогом! З любов'ю, ваша Аделіна!)