ВІТАЮ, МОЇ ЛЮБІ!!!
КНИГА ДЛЯ ГАРНОЇ ВІДПУСТКИ)))
«НАХАБА В МОЄМУ БУДИНКУ»

Запрошую до книги зі смаком зрілого кохання та мрій.
Пристрасть, ніжність, неймовірна історія двох людей, яких доля оселила під одним дахом.
 Уривок та коментарі читачів.
 «— Куди ми підемо?
   — Взагалі-то позаду нашого будинку, є озеро. — В його голосі лунав смішок.
   — Я знаю. — Хмикнувши, я попленталась за ним. — Ви б могли і без мене піти.
   — Навіщо відмовлятись від веселощів. — Він знизив плечима і усміхнувся мені через плече.
   — Не зрозуміла?... Це ви про мене? Я вам організувати веселощі маю? Зачекайте! Тобто я для вас в ролі блазня? — в цю мить я остаточно прокинулась і таке враження, що я випила п’ять чашок кави. В мені вирували лють та шок. Навіть для цього Нахаби це занадто.
   — Не зовсім так, але…
   — Нахаба! Мужлан! Лісоруб!
   Він обернувся на мене і його брова злетіла дугою.
   — Лісоруб?
   — Так!
   — Чому це?
   — Бо мені так захотілося. — Я опустила очі додолу і зупинилась.
   — Це через те, що у мене борода?
   — Ну…
   — Куца фантазія, як для письменниці.
   — Я нікуди не йду! — я розвернулась, щоб піти, але опинилась через дві секунди головою донизу. — Опустіть мене! — я забила кулачками по його спині. Люто гамселячи його, я просила опустити мене на землю, але він нічого не відповідав. — Відпустіть! Швидко відпустіть мене!
   Нарешті, кілька хвилин потому, він сказав:
   — Як дійдемо – відпущу.
   — За що мені таке?
   — Насолоджуйтесь природою… тишею… та мною. — Домінік засміявся.
   — Вами? І чим це я маю насолоджуватися? — звичайно було чим. Його зад був міцним та сексуально підтягнутим. Займається спортом – Нахаба.
   — Куди ваш погляд спрямований? От і милуйтесь. — Його сміх накрив ранішню тишу. Тембр лоскотав мій слух.
   — Тобто…
   — Тобто…
   — Я вас приб’ю!
   — Тож, ви дивитеся на мій зад. Подобається?
   — Я вас рибам згодую! І всі докази заховаю в цьому озері.
   Домінік ще голосніше засміявся і промовив:
   — Ви ж, не пишете детективи, звідки такі знання?
   — Звідки така впевненість, що я не пишу детективи? — я важко зітхнула, все так само, перегинаючись через його плече. — Можете не відповідати. Я здогадалась. Мій примітивний вид, - пише лише жіночі романи. Правильно?
   — Ага.
   — Нахаба! Ай! — у мене очі на лоба повискакували, коли я відчула на своїй сідниці його міцну долоню і ляскання по ній. — Ви, що собі дозволяєте?!
   — У вас гарний задок. Гріх було не скористатись, коли він прямісінько біля мого обличчя,… а ще ви заслужили.
   — Я?!
   — Так, ви Скарлетт. Це за «нахабу».
   — Ви мене так сильно дратуєте! — я ще раз постукала по його спині і знову отримала від нього, по своїй п’ятій точці. — Ви, що знущаєтесь?!
   — Вам значить можна мене бити, а я вас ляснути не можу? Ні, Колючко, зі мною так не піде. Ще раз стукнете мене і я дам здачі.
   — Вам, що п’ять років? Дорослий чоловік поводиться, як дитина.
   — А ви, як Колючка.
   Я не витримала і ляснула по його пружній дупі.
   — Ай! Вона у вас, що залізна? — я потрусила рукою від болю.
   — Ну як, сподобалося? — він почав з мене сміятись і я ще раз ляснула. — Точно, - сподобалося!
   — Нахаба!
   — Колючка.
   — Лісоруб».

ЗАПРОШУЮ ПІДПИСАТИСЬ НА АВТОРА, ЩОБ НЕ ПРОГАВИТИ НОВИНКИ, ЗНИЖКИ ТА ОНОВЛЕННЯ. (це безкоштовно)

СТЕЖИТИ ЗА СТОРІНКОЮ АВТОРА.

Моя сторінка в ІНСТАГРАМ
https://www.instagram.com/kharlamova_anna_writer/

Моя група в ФЕЙСБУК
https://www.facebook.com/groups/886174201911325