Привіт усім моїм колегам та любим читачам, які терплять мою неслухняну музу) Отож поки мені не пишуться художні твори, буду писати блоги.

А сьогодні хочу підняти питання про сумнозвісний письменницький блок. Саме це явище періодично з'являється в житті кожного автора зі звичними симптомами:

- прокрастинація;

- сумніви чи варто продовжувати писати;

- почуття провини.

І останнє впливає на самопочуття найгірше. 

Декілька тижнів тому я відчувала, що з моїм натхненням щось не те, але працювала через "не хочу". Ну а що, буває трохи втомишся, але працювати ж можна? Можна. Ось так я намагалась писати хоч трохи, але за ті нещасні декілька тисяч знаків мене поглинала провина перед читачами. Мені просто немає, що дати їм читати, а строчити що завгодно, аби рейтинг не падав - не мій варіант. 

Тепер узагалі... Навіть рядок написати - задача з непростих. Тому я прийняла рішення відкласти усі історії, над якими працюю. Хоч декілька днів потрібно, щоб перезавантажитись і відволіктись, а потім думати про подальшу долю моїх героїв. 

Знаєте, це доволі дивне відчуття. Поки я прокрастиную, мої друзі підкорюють нові платформи, загораються новими ідеями і за день пишуть більше тексту, ніж я останній тиждень! І тут виринає почуття такої-собі неповноцінності. Я не справжній автор? Це не моє покликання? А що далі? А раптом я не зможу більше писати?

І мені страшенно соромно за це... перед читачами, колегами й собою врешті-решт. 

Але потім розумію, що не варто перейматись. Кожен має власний темп роботи, інший стиль, графік, плани та ідеї. Хтось працює щоранку, комусь подобається ніч. Інший любить незамислуваті та легкі сюжети, а ще хтось обожнює "скло". 

І те, що я рабиня власного натхнення не робить мене поганим автором! Поганим автором мене робить те, що я змушую себе писати низькоякісний текст, коли не можу дати хороше оновлення читачам. 

Як ви гадаєте, краще переступити через себе і просто писати, чи дозволити відпочити героям і автору?