Спогади...

Добрий вечір мої любі читачі!!!

Сьогодні я вирішила згадати наших неймовірних Тимура та Зоряну. Багатьом з вас вони сподобалися своєю не передбачуваністю та чуттєвістю!!!

А якщо ви ще досі не знайомі з цією романтичною парою, то радо запрошую до прочитання!!!

Ось невеличкий уривок...

                                            ***

Я не витримала і рушили туди, аби нарешті попросити, щоб заспокоїлися.

– Що тут відбувається? – в цьому приміщення блискавки метали.
– Знаєш, що подруго, виявляється наш любий Роман вже давно знає хто напав на нашу квартиру, і це не його колишня.

– Стоп... Як ? Вона це серйозно? – звертаю свій погляд на Романа.

– Вибач, ми вирішили підібрати вдалий момент

– Ми???

– Я і Тимур.

– А Тимур якою стороною тут?

– Ооо, подруго, повір він тут ще більше замішаний, ніж Роман

– Христино, поясни нормально усе.

– Отже, слухай… Напад організував Тимур.

Мене аж ноги підкосились. Можливо, мені почулося, але так чітко вимовила це ім'я, що сумнівів не залишилося. Тоді чому це скоїв? Всередині почала зароджуватися певна злість і ненависть.

– А звідки ти це дізналась?

– Мій любий наречений у п'яному стані все вилив, усю інформацію.

– Але ж у нього має бути вагома причина …

– А тут починається найцікавіше, – і на її очах сльози. Я вже остаточно заплуталася...

                                                ***