Сьогодні я написала останню сторінку своєї книги - щоденника "Обіймаючи себе за плечі". Ми разом пройшли шлях від втрати себе до повернення. Говорили про те, як можна загубитися серед щоденних «треба», як поступово

Усім привіт! Я щойно дописала сцену для своєї нової історії (міське фентезі), і сиджу як на голках. Дуже хочеться дізнатися, наскільки вдалим виходить текст, тому залишаю уривок прямо тут. Якщо у вас є кілька вільних хвилин,

Як пояснити, чому прогавив побачення, аби не втратити довіру дівчини? Показати їй винуватця - дивний простір, що веде в інший вимір. Та чи до вподоби Даші така екскурсія? Оновлення вже на сайті! А нижче новий формат візуалу,

Дорогі мої, часто буває так, що сцена пишеться на одному подиху. Ти сама ніби відчуваєш цей холод, дощ, спалахи блискавок чи той самий болісний погляд героя, який намагається все виправити. ​Писати емоційні моменти - це

Фух, ну нарешті. Я таки добив книгу Схованка Лютого Звіра яка на деякий час потрапила до схованки, зрештою, книгу зі схованки витягли. Отже, поки комусь не захотілося знову книгу опустити до схованки,читайте та діліться