Вітаю усiх, любі читачі!

Вчора стартувала моя нова книга, і я запрошую усіх до пригод)))

 “Пов’язані вінцем” 

Анотація

Чужий світ для Насті зовсім не зефірна казка. Але у неї є шанс повернутися на Землю. Всього лише потрібно зіграти роль загиблої принцеси, яку обіцяли в данину королю драконів, добути зі скарбниці чарівний вінець і з його допомогою потрапити додому. Але, надівши його, Настя стає дружиною цього самого короля. А йому це дуже і дуже не подобається. Вихід один - рятуватися втечею від розлюченого монарха і шукати інший шлях у рідний світ. Тільки хіба дракони так просто відпускають свою здобич?

Уривок:

Тихенько відкашлююсь, намагаючись зняти спазм, що здушує горло. Обережно сідаю на дерев'яну лавку. Звичним жестом розміщую на колінах інструмент. Ось тепер починаю ловити на собі зацікавлені погляди. Поки що несміливі. Рідкісні. Поодинокі. Але вони все одно змушують зніяковіло втягувати голову в плечі.

Відчуваю себе немов десять років тому, на першому в своєму житті академконцерті. І долоньки пітніють так само. І пальці тремтять.

Ліва рука пробігається по басам. Пальці пам'ятають розташування кожної струни. Права починає легенько перебирати приструнки. Тепер уже майже весь вагон починає на мене дивитися.

Зберися, Настя! Ти ж не розмазня якась! Ти професіонал! Повинна вміти виступати в будь-яких умовах!

Мимоволі згадую, як муштрувала нас викладачка з хорового співу.

"Уявіть, що ваш голос − натягнута червона стрічка. Не давайте їй провисати. Тримайте в тонусі ", − говорила вона.

І ми витягали з усіх сил цю стрічку, поки вистачало повітря в легенях, робили "широке горло", намагалися тягнути видих...

Прикриваю вії і розчиняюсь в ніжних мелодійних звуках... 

Нумо, хто здогадався, на якому інструменті грає Настя?

Пи.Си. Признаюсь чесно, в дитинстві я також ходила до тієї ж самої музичної школи, що і наша героїня, у той самий клас. Нам насправді видавали в оренду інструменти. Повністю безкоштовно. 

З любов’ю, ваша Олеся)))