Додано
26.05.21 18:12:21
"Принц з маршрутки", нова глава.
Хто питав, як сховати щось на видному місці? Зараз дізнаєтесь :)
Переходьте за посиланням, читайте, коментуйте. Як хочеться поставити зірочку - не стримуйте себе.
Мій принц з маршрутки
Ганні вдалося знайти вихід з безвихідної ситуації, але не розв'язувати проблему остаточно.

"Може ви думаєте. що я дуже сумую через те, що всі, від директора з завгоспом до принца з Романом мене використовують в якихось своїх інтересах, піддають небезпеці мене і сім'ю, а я ж нічого поганого нікому з них не зробила?
Так, трохи сумно. Але це реальність зовнішньої політики.В ній друзі не передбачені взагалі. Якщо ти не всередині того, чим опікується політик, то до тебе застосують не внутрішню, а зовнішню політику. Та й по всьому, нічого особистого.
А трохи сумно від того, що після всіх цих років, що ми пройшли разом з директором і навіть противним завгоспом та завідувачкою, я все ж досі ззовні, а не всередині.
Мда. Стільки всього разом пройшли, й гарного й важкого, а мною жертвують, як пішаком. Ну збираються пожертвувати. Але я почала перша. "
Зараз для нашої героїні ситуація виглядає так:

Рома Аріведерчі
1186
відслідковують
Інші блоги
Щоб давати рекомендації, потрібно 100 підписників. У мене — 70, тому пропоную взаємну підписку. Зі свого боку обіцяю коментувати тільки коректно й з повагою. І хто знає — можливо, ми надихнемо один одного на ідеї.
Запрошую вас у Люмерін – місто магічних істот, де світло ніколи не з’являється випадково. Тут зима тримає рівновагу, свято може запізнитися, а дракон мовчить довше, ніж дозволяє нетерплячість світу. Ця історія починається
Нарешті наступна глава побачила світ. Вона чуттєва й палка, навіть не знаю, що б вам тут зацитувати. Ну хіба що зовсім трохи... — Ти прекрасна. Я в житті не зустрічав нікого красивішого, — Анарей знову ковтнув
Я готую своїх персонажів до весілля й просто не можу не похвалитися, яка краса в мене вийшла))) Виглядають як справді щасливі молодята… але ж ми з вами знаємо правду))
Джой розсміявся ще сильніше, легко підстрибнув, смикнув за гілку, і м’який холодний сніжок обсипався, прикрашаючи їхні голови. Доджин обтрусився й вражено уставився на тренера. Той поводився як дитина. —
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСподіваюсь сьогодні нарешті почитаю
Натіко Маер (NAtiKO), Чекатиму :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати