Доброго вечора, друзі!  Ви, мабуть, помітили, що з початку травня по сьогоднішній день не було оновлення мого твору "Кілер для доньки". Спробую пояснити чому. Справа в тому, що перша половина травня була дуже багатою на події - саме в ці дні святкують свої дні народження мій улюблений зять, мої молодші двійнята і мій чоловік. А окрім цього були ще державні та релігійні свята, поминальні дні, звіти по роботі, постійні прибирання та благоустрої території ( "чисті четверги" на роботі). А ще я, як та лялька Маруся з відомого анекдоту, маю в комплекті два гектара городу, сарай, літню кухню і отруту від колорадського жука...Так що сил в ці дні вистачало лише на те, щоб переглянути в Букнеті ваші оновлення і щиро порадіти за вас, друзі. 

   Але були й інші події в ці травневі дні в моєму житті. Саме на початку травня моє оповідання "Аромат конвалій" було надруковане в міжнародному альманаху "Сонячне місто", і це було дуже приємно, побачити свій твір серед творів авторів з Киргизстану, Польщі, Придністров'я, Молдови та України.

Також в ці дні сталася дуже важлива подія - я , нарешті, знайшла рідних в далекій Німеччині, яких шукала понад двадцять років і зв'язки з якими були втрачені через події Другої світової війни.В оповіданні "Крок, довший ніж життя" розповідається саме про цю історію. Про пошуки діда і його сім'ї я розповідала також на своїй сторінці в Інстаграмі. І ось напередодні Дня Перемоги ( хіба це не символічно?) мені в Телеграмі написав рідний онук мого діда, тобто мій двоюрідний брат Вінценто Поеріо. Моєму щастю не було меж! Серед багатьох світлин, які він мені надіслав, було фото мого діда...В оповіданні я писала про те, що "він в спекотний європейський день в бездоганному білому костюмі сидить на лавочці, закинувши нога на ногу..." І уявляєте, на фото, яке надіслав кузен, мій дід сидів в білому костюмі, закинувши нога на ногу! ...

   Отже, свята відсвятковані, звіти здані, дерева побілені, квітники впорядковані, городи засіяні, і я з новими силами  і натхненням починаю працювати над "Кілером для доньки" далі. Сьогодні була невеличка за обсягом глава, просто дуже вже хотілося порадувати своїх читачів, а далі буде вже все, як треба. 

   Бажаю всім вам здоров'я та творчого натхнення!  Вірте в диво і чекайте, не зважаючи ні на відстань, ні на час... І як кажуть в Туреччині, дякую, що ви в мене є! 

                                                      Щиро ваша Lana Deniz