Ну, що ж... Почнемо! Вас було багатенько в коментарях, тому вирішила зробити трішки по іншому. Хто залишав коментар до конкурсного оповідання "Болотянка". Прошу поставити в коментарях у цьому блозі плюсик, щоб я бачила та присвоїла вам ваш номерок. Переможець буде вибраний "рандомайзером", тобто програмою випадкових чисел. Ітак... Промокод до книги "Я (не) втечу від тебе". У вас є ще один шанс отримати промокод та залишити коментар під конкурсною книгою. Лишаю уривок з книги. 

— Сестричко... допоможи втекти. Він знайде мене, де б я не була. А я не хочу більше відчувати того, що було на початку нашого знайомства. Того жаху я не переживу, — з відчаєм благала я найближчу свою людину. 

— Що мені потрібно зробити? — серйозним голосом запитала вона та зробила таке ж обличчя.

— Мені потрібні гроші та одяг, — різко відповіла я та замислилась, якщо цього буде достатньо.

— Я все зараз зберу, — мовила вона та пішла у бік кімнати. Я лишилась у вітальні та нервово поглядала на двері. Я не витримаю, якщо Олександр знайде мене.

— Більше тобі нічого не потрібно? — запитала Маріель, зайшовши в кімнату. Я похитала головою та взяла її сумку у свою руку. Обійняла сестру так міцно, вдихаючи запах рідної.

— Я рада, що знайшла тебе, — прошепотіла їй на вухо та в цей час почула стукіт у двері від якого захолола кров.

— Це він! — вигукнула я та прикрила рот рукою. 

— Біжи на верх. Там спустишся по пожежній драбині,  — сестра обійняла мне та поцілувала в щоку. — Я теж дуже рада, що знайшла рідну людину. 

П.с. Приймаю навіть критику, тому чекаю на вас.

Ваша Марі.