Дарую обкладинки. І ще про Велекодній фольклор

Щоб не плодити блоги, вирішила обєднати все в одному. Отож спочатку щодо обкладинок. У мене знайшлося три непотрібні обкладинки. Я не майстер їх робити, але раптом комусь знадобляться.

Тепер же до чергової порції фольклору. Майбутнє свято я не могла обійти стороною, тим паче, що навколо нього стільки цікавих повірїв.

Українська народна символіка поєднує язичницькі та християнські елементи, що витворюють синтез, виражений у національному світосприйнятті, звичаях, традиції, декоративному мистецтві, фольклорі.

Для прабабусь і бабусь українців, хрест, молитва, великодня крашанка, як і рушник, паляниця, вогонь у печі, обручка, пучечок певного зілля, пов'язаного навхрест, а також слова «добрий день!», «з Богом!», «бувайте здорові!», були не просто предметами і словами, а знаками добра і сили, заступниками від нещасть, були — оберегами.

Писанка — символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. Кожен орнаментальний мотив має певне сакральне значення. З них на писанці складається мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми. У християнській культурі українців писанка стала символом воскресіння. В народі кажуть: «У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки».

Хоча Великдень є основним хистиянським святом, та українці здавна надають особливе значення різним повірям та забобонам. І паралельно із традиційним святкуванням, дехто дотримується інших вірувань. В таке свято відьми не сплять.

У народі є віра, що в дні великих свят стають більш активними демонологічні істоти, особливо ті, що живуть серед людей. Саме в це свято з’являється рідкісна можливість побачити, а якщо пощастить, то і приборкати відьму: як сторож відкриє церкву, всі відьми лізуть цілувати замок, щоб вони скрізь їм самі відкривалася; намагаються відьми смикнути батюшку за ризи або витертися ними: якщо не вдасться, то вона на цілий рік втрачає свої чари.

На Ввсеношну чаклунки нібито приносять до церкви пікову шістку. Коли священик виходить з вівтаря й каже: "Христос воскрес!", вони нібито тихо промовляють:

— У мене в кармані карта є.

Тоді така карта допомагає відьмам змінювати свою подобу, сприяє у чаклуванні.

На Великдень можна дізнатися, хто займається відьмацтвом. Для цього треба взяти на Святвечір з-під скатертини часник і посадити його в черепочку, щоб ріс до Пасхи. На Великдень покласти його під язик й побачиш відьму.

Можна кожного понеділка Великого посту відкладати по одному поліну дров. На Великдень вдосвіта розтопити піч цими дровами. Відьма зразу прибіжить і буде просити вогню, бо таке вогнище пече її зсередини.

Якщо на Пасху, проходячи повз гурт жінок, з пальців скласти дулю і одну руку покласти до кишені, а другу закласти в пазуху, то відьма обов"язково відгукнеться:

– На чортового батька ти мені дулі даєш? Віднеси своєму батькові!

Під час заутрені можна бачити в церкві відьму з глечиком на голові. Для цього треба взяти шматок дерева з труни мерця, але цей шматок повинен мати дірку від випалого сучка. Треба дивитися крізь цю дірку, але так, щоб не відділятися від натовпу, «бо відьми розірвуть».

Хто прийде до церкви з першим вареником, сховавши ще на Масляну, той побачить відьму. Відьми здебільшого ховаються по дзвіницях.

Дівчата, щоб вийти заміж повинні під час церковної служби на Великдень сказати: «Воскресіння Христове! Пошли мені нареченого холостого!».

Жінки та дівчата в цей день можуть трошки помолодіти: освячене червоне пасхальне яйце кладуть у воду, а потім цією водою вмиваються. Зізнайтеся, хто так робив?