До дня поезії

Сьогодні день читання великої поезії, про котрий нам люб'язно нагадала Тирса в голові. Поезію читаю рідко, але з великих віршованих творів найбільше подобаються "Фауст" Гете й пьєса Шекспіра "Гамлет".

Приєднуюся до флешмобу з написання віршів до цього дня(думаю, всі розуміють, що велику поезію, за такий короткий термін не напишеш). Жанр: містика, жахи, тому слабкодухим читати не бажано.

У страхах заховані

У страхах заховані, у страхах забуті,

Мрії сковані там до стін прикуті.

Тихий відчай, тихий відчай – він повзе по спині.

Не піддайся, не піддайся – борись без упину.

Борись без упину, бийся ти зі злом,

Що застрягло в тобі гострим битим склом.

Йому не піддайся, витягай з себе,

Поки інші сиплють його на тебе,

Ти дивись на небо і шукай зорю –

Не продай дияволу душу свою.

Глевкі сльози на паркані, холод б’ється в вухах –

Не зламатись, не зламатись, захистити душу.

У темряві боремося з чорними вовками,

Що шматують впевненість червоними іклами.

Кров все ллється, ллється, ллється – сил вже не зосталось.

Ти шукаєш це в собі, а мости вже впали.

Зачинитись, зачинитись у страхах своїх,

Не зробити, не зробити більше й кроку з них.

А вовки доженуть, куди б не пішов,

Перехоплять руки й запруть на великий, на глухий засов.

А там, в тій кімнаті пастка унизу,

Ти у неї падаєш, тонеш у страху.

У страху ти тонеш, губиш ти себе.

А коли торкнешся землі, твоя душа назавжди зникне.

Ти тепер пустий, зникло з тебе все,

А мрія веде, а мрія веде,

Хоча ти й не бачиш…

Веде тебе туди, де буде менше страху.