Дякую за нагадування про велику поезію Тирса В Голові.
Хоча замість поезії зараз читаю п'єсу, вірніше драму "“Гец фон Берліхінген, лицар із залізною рукою”.
І мій вірш до неї ніяк не відноситься, крім теми про призначення.
З мого вікна видна вишня. Весь час, поки не ній немає листя, вона тримає в вітах одну й ту саму зірку - ну ракурс такий, так виглядає.
В дитинстві завжди влітку здавалося, що зірка втекла, але восени ставало зрозуміло, що ні.
А ще є таке повір'я: коли народжується дитина, в небі з'являється її зірка. Коли людина помирає, зірка падає з неба.
І ще є повір'я про те, що призначення долі скасувати не можна. Але люди завжди намагаються і намагатимуться.
Дерево за вікном
Вітами ловить зірку
Хмари ховають її
Тільки нічого не вийде
Вітром їх однесе
Віти своє візьмуть
Зірка має тепер
Жити в полоні у вишні
Тільки вродилось дитя
Тільки душа засвітилась
А вже призначено кимсь
Зірці бути у парі
Вирватись можна завжди
Жити потім як схочеш
Тільки чи зможе вона
Жити в небі одна
Згаснути в самоті
А не в рідному вітті
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГарно))) Ви молодець!
Рома Аріведерчі, :))))
Красивий вірш)) Романе, ви мене дивуєте з кожним днем)) Все таки хороший флешмоб))
Марі Керімей, )))
Філософія)))
Alex@ua, Ви вже другий, хто згадав про філософію.
А я ні сном, на духом :)
Не погано вийшло))) Є певний глубокий задум... Життя, буття, порівняння. Молодець! Мені сподобалось
Рома Аріведерчі, )))))
З часом рифма сама прийде, а зараз, не втрачай ходу думки і глибини її вмісту.
Ганс, Дякую за побажання :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати