Побутує думка, що пишуть - з неробства :) Не тут, звісно, в "нормальному" світі звичайних людей.
Раніше я вела блоги на різних ресурсах - і також замислювалась: стільки пишу для себе... а могла б за той час зробити і одне, і інше...
І провела експеримент. Видалила додатки всіх соцмереж, напакувала браузер лише робочими вкладками. В перші дні здавалось, що стала продуктивніша: в хаті прибрано, їсти - є вибір :) А от в роботі, замість очікуваного зростання результатів, настав якийсь затик. По роботі багато пишу. І слова стали якось застрягати. Тож повернула собі фейсбучок :) І справи налагодились.
Почавши свою історію тут - також боялась, що втрачу на чомусь. Та наразі - це мені як ковток повітря. Особливо на карантині. Ранок - кава і писанина. А потім - гори звернути можна. У нічну зміну роботи також вже з радістю - бо виділяю собі 25-40 хвилин на частиночку своєї дорогої Не іграшки .
А ви завдяки публікації своїх текстів стаєте в інших справах продуктивніші чи навпаки? Що встигали би більше, якби не писали?
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ якщо не пишу, ходжу зла, як пантера, і всі мені винні. :)) Отож спочатку час для душі, тоді для всіх і на все є бажання.
Соло Мія, Нещодавно передивилась цікаве відео про Джоан Роулінг. Як би життя її не било, а вона все одно писала. І досягла успіху. (Благодаря или вопреки?) Цікаве питання.
Цікаве питаня й залюбки відповім на мене. Особисто в мене важко поєднується лад і моя творчість))) Я можу зануритись в роман й забути, що в будинку не прибрано. Доводиться через день займатися улюбленою справою, або пізно у вечері та по пів ночі не спати. Але завдяки розвитку в творчості я отримала омріяний спокій, рівновагу. Я стала не така запальна)))) Мої думки перебувають в певному спокої й не викликають роздратування.
Я рада, що почала писати. Інколи необхідно відволіктись від справ й приділити увагу чомусь душевному.
Скажу впевнено, що я здобула рівновагу з Всесвітом, так я стала продуктивніше! Продуктивніше в тому, що стала краще розуміти свої бажання й припинила нервувати через дрібниці))))
Соло Мія, ))))
Суперечливе питання. Правду кажучи, більшу частину часу виділяю не на писання, а на міркування над речами різного ґатунку, включно і на роздуми стосовно нових або вдосконалення старих творів. Натомість, коли вже пишу, здається, не можу всі свої думки і почуття належним чином виразити у текстовому форматі. Чи то словарного запасу не стачає, чи хисту, щоби правильно укласти думки. Тому, більше часу витрачаю не на писання безпосередньо, а на пошук потрібних для цього слів і способів їх поєднання у словосполучення та фрази. Що мені довелося б робити, якби такої проблеми не було? Писати натомість!)) От у що вилилася б уся продуктивність)
Historyk, цікава яка відповідь, дякую.
Мені з цією історією легша, вона в мене дуже давня і в багатьох оповіданнях частково реалізована. Тож тепер справді просто пишу... не витрачаючи час на роздуми, як би провокаційно не звучало :)
Таку думку чую постійно, особливо від колег по роботі))) Але якось мені байдуже ♥️ Пишу, бо це моє захоплення, і ця справа приносить мені задоволення. Пересвідчилась, що не можу просто не писати. Наче стараюсь поєднувати і реальні справи і письмо. Поки встигаю)
Соло Мія, У мене таке було, коли випадково проговорилась колезі)) Її здивування просто не описати. Потім просила дати почитати, а я якось відмовчуюсь досі. Просто не хочу "хвалебної оди", страшенно не люблю підлабузництва. Якось так))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати