"Я сидел, съёжившись на полу у печки, жар обжигал мне лицо и руки, и шептал:– Догадайся, что со мною случилась беда. Приди, приди, приди! Но никто не шёл." Слова Булгакова з "Майстра і Маргарити" так доречно спливають у пам'яті і я з силою стискаю скроні.
Підіймаю важке дерев'яне крісло, що стоїть на веранді перед будинком і з криком жбурляю ним у вітрину котеджу. Наче в уповільненій зйомці спостерігаю, як дрібні уламки прозорого скла розлітаються у всі сторони, падаючи на землю. Легше не стає і напевно вже не стане. Коли я відпустив її вперше, у мене ще була надія, але зараз я розумію, що це кінець. Чорна роз'їдаюча дира поселяється в моєму серці затягуючи туди всі почуття, емоції і думки. Я не хотів, щоб вона пішла, я просто не міг більше тримати її насильно, знаючи, що вона посміхається мені, цілує, лише через страх за власну фірму. Я думав, що зможу повернути її почуття, показати, що можу все виправити, однак знову потерпів поразку. Правий був Жук, на гнилому корінні нічого доброго не виросте. Я ж практично зізнався їй, що люблю, а вона...
Опускаюся на траву у якій навіть цвіркуни замовкли, вшановуючи мої надії і сповідання хвилиною мовчання. Ніч повільно осідає на землю наче бажаючи злитися з темнотою всередині мене і знищити цю оболонку, що називається тілом. Витягаю з кишені телефон, переглядаючи вчорашні фото, зроблені у парку. Щось нестерпно пекуче ворушиться в грудях і хочеться розтовкти апарат, який показує мені її щасливий, люблячий погляд. Заплющую очі і чую як біля мене завиває сильний поривчастий вітер і шепоче її голосом "Стій... зупинись... почекай... озернись... не тікай... не біжи, усе відклади і секунду чи дві ти мені приділи... Розкажу я тобі, як мовчать солов'ї... "
- Замовкни! Замовкни! - кричу йому, розмахуючи руками, бажаючи прогнати з перед очей це марево, що він навіює. Та він лише ще гучніше посвистує, кружляючи навколо, наче насміхається.
Всім привіт! Зараз кінець семестру, і у мене багато роботи. Коли є вільний час, я займаюся книгою. Це не завжди легко, адже робота займає багато сил, але я намагаюся знайти моменти для творчості. Через тиждень у мене канікули,
Дорогі мої, хочу трішки поділитися з вами своїми роздумами... По-перше, я в тупику свого життя, не знаю, що саме відбувається, але з цим поступово розберемось. По-друге, я пишу. Активно, адже поставила собі дедлайн і хочу до нього
Як відомо, щоб отримати статус комерційного автора, потрібно мати понад 75 регулярних читачів. Переглядів першої частини моєї книги «Знак Ареса» на сьогоднішній день на сайті - 13027, завантажень до бібліотеки - 219, а регулярних
Привіт мої любі читачі та гості мого блогу! Що робити коли через хворобу тебе буквально прикувало до ліжка і немає ніякого бажання ні натхнення, ні фізичної можливості писати? Правильно! Брати телефона до рук і шукати/створювати
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати