Привіт всім авторам та читачам Букнет!
Сьогодні хотіла б трішки поспілкуватися з Вами, побачити Ваші коментарі стосовно питання "Чи переживаєте ви те про, що пишите?"
Мене цікавить це питання, бо коли я пишу, то занадто вже захоплююсь й немов все відбувається зі мною.
Наприклад, сьогодні, писала главу й в ній був містичний момент, про привида. Я знала весь розвиток подій, того що пишу, але в грудях почало все стискатися й щемити. А коли мій любий котик, грець з ним(!), плигнув на щось у кухні та зашурудів я ледь не втратила свідомість))) Тепер от лежу й трішки боязко йти до розетки, щоб поставити ноут на зарядне!)))
От мені цікаво, ви також відчуваєте всі момент книг чи це я якась непевна?))
Дякую за відповідді.
Читачам гадаю також було б цікаво почитати Ваші коментарі чи залишити свій власний, типу "не переймайся, все норм".
Дякую за увагу. Щиро Ваша Натіко Маер (NAtiKO)
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНі, я слава богу, ще містики не писав, ну хіба трохи. Уявляти то уявляю, але щоб аж боятися то ні. А от що іноді герої впливають на сюжет то точно. Набрид мені вже був герой аж захотілося його... Прибити, але він упрямо видряпався з ситуації і навіть апокаліпсису не сталося))) А взагалі позиціоную себе більше як читача. І іноді в напружені моменти, в кляті емоційні моменти можу розчулитися до... Ну дуже розчулитися загалом. Таке не часто трапляється і можливо ще треба атмосфера відповідна... Хоча...
Лана Василенко, Точно підмітили, ми втілюємо щось своє, але залишаємо коректири для сагого героя
Цікаво)) У мене таке теж буває)) Коли наприклад писала, як героїня з "Особистої вендети" намагається поцупити документи з кабінету, то й сама відчувала страх, що зловлять, ніби то була я... Так само коли ця ж героїня, Аня, зашивала рану Сергію, персонажа, за якого пише Тарас Мельник... Я прямо дуже переживала за Сергія, ніби була Анею)) Круто, мені це дуже подобається))
Холод Влада, )))
В мене бувало таке)))) В моїй книзі "Професор і Дерево Життя" є персонаж - демон Верчет. Так от, інколи перед сном лякалась, бо здавалось, що він сидить в кріслі навпроти мого ліжка. Але фантазія в мене бурхлива, особливо у сутінках)))
Люди на генетичному рівні реагують на містику і забобони, навіть ті, хто відхрещується від усього надприродного. Однак ми завжди боїмось чхнути у пустій темній кімнаті і почути у відповідь: "Будь здоровий!"
Марта Кейс, Так, це правда. Наша підсвідомість видає нам ляні картинки)))
Так,може бути таке)))
Лідія Шефер, дякую за відповідь. приємно, що що я не одна така))))
Це нормально для розповідача. Щоб налякати, треба самому перелякатися. Як в дитинстві, коли розповідали про чорну руку або труну на колещатах :)
Рома Аріведерчі, Головне з ним не зійти з розуму)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати