Гвендолін та Інгвар. Візуалізація❤

Доброго весняного всім вечора, дорогі читачі!

Сьогодні я вирішила трішки побавитися та додати у блог образи ще й до героїв мого першого роману “Гвендолін” .

Гвендолін Мелорі О’Ши із Кінлоха 

Відьма з даром Тог Анем. Направляє душі у потойбіччя.

Ингвар Торвальдсон

Безжалісний вікінг, вправний воїн та нахабний викрадач. Навіщо йому потрібно було нападати на той занедбаній монастир? І для чого його воїнам знадобилася купка монахів, яких вони взяли у полон?

Ну як Вам?

Такими героїв бачу я. Можливо ви їх уявляли трохи іншими)))

А хто ще не знайомий з романом, ласкаво прошу у гості)

Уривок:

- Ну, чого стоїш? – суворо говорить Руна. - Переодягайся швидше! Чоловік, мабуть, вже зачекався. Або не чоловік?

- Викрадач, - огризаюсь я, натягуючи через голову нижню сорочку з довгими рукавами.

- Отже, сподобалася ти йому, - хмикає жінка.

– А мені страждай в чужих краях – обурююся, квапливо закріплюючи дерев'яними шпильками на плечах нещасне червоне вбрання. 

Хто його знає, наскільки сильним буде гнів вікінга від того, що я затрималася.

- Так вибору у тебе немає, - знизує плечима вона. – Не в твоїх силах змінити минуле. Але вплинути на майбутнє тобі ніхто не заважає.

Здивовано дивлюся на жінку, поки не зовсім розуміючи, що вона має на увазі.

- Якщо ти дівка тямуща – помітивши моє здивування, продовжує Руна. - То швидко знайдеш шлях до серця чоловіка. Обличчя у тебе гарне, щоправда, волосся потворне - чорне та коротке.

Її руки витягують з кишені гребінь і починають розчісувати мої вологі пасма, намагаючись привести їх в до ладу.

- Дружиною тобі навряд чи бути. А ось коханою жінкою цілком можливо, - каже вона, заплітаючи з боків мої локони в тонкі кіски.

Я здивовано моргаю, відчуваючи як червоніють від подібних натяків мої щоки, і нахиляюся, щоб дістати з-під лавки свої черевики, сподіваючись, що волосся, яке впало на моє обличчя, приховає збентеження. Намагаючись швидше закінчити незручну розмову, швидко одягаю нові вовняні панчохи, теж придбані Інгваром, і взуття.

Він і справді вже чекає, нервово міряючи кроками площу біля входу, але як тільки я постаю в дверному отворі, завмирає.

- Щасти тобі, - шепоче мені в спину Руна, і я крокую на зустріч своїй майбутній загибелі.

- І як тепер тебе називати... Гевін? - примружившись, дивиться на мене ватажок вікінгів, складаючи руки на грудях.

- Гвен... - Хрипко відповідаю, ховаючи очі. - Гвендолін. Моє ім'я Гвендолін Мелорі О'Ши, з Кінлоха.

Сторіночка книги! Ласкаво прошу до читання! Тиць!

А це сторіночка автора, хто бажає познайомитись ближче) Тиць!

З любов’ю, Олеся)))