І так, чому я звернула на нього увагу? Ні, не тільки тому, що ми домовилися про взаємні відгуки))) Він був у мене в бібліотеці з першого дня публікації. Насправді роман зацікавив, бо майже дев’ять років тому я познайомилася зі своїм чоловіком саме в соцмережі. Ми навчалися в одному універі, але в різних корпусах, тому шансів перетнутись у нас практично не було, а тодішній ВК став для нас єднаючою ланкою… Щось я відволіклась.

Починаючи читати «Вісім бажань» я очікувала певної ностальгії. Але не тут-то було. Виявилось, що це набагато складніший роман. Та й герої… як на мене, дуже суперечливі.

У кожного своя доля і проблеми, які так чи інакше привели до створення чату FYR. На початку герої мене відверто дратували. У віртуальній реальності вони класні, веселі, дружні, а в житті жорстокі по відношенню до близьких. На прикладі того ж Діми - приховані месенджери, таємні чати, голосові повідомлення іншій… Це стосунки на межі зі зрадою, або ж банальна неповага до людини, яка тебе кохає.  Марі – не краща. Якого біса ти шлеш свої фотки майже жонатому хлопцю?

Згодом ти поринаєш все глибше в їхню павутину, дізнаєшся про скелети у шафах, пізнаєш кожного з героїв і потроху починаєш перейматися за кожного з них. Але це не означає, що градус напруги спадає! Навпаки, інколи деяким хочеться заліпити добрячого копняка))

Особисто мене роман підштовхує вкотре подякувати долі, що я можу насолоджуватися кожною миттю РЕАЛЬНОГО життя.

З плюсів – свіжа ідея. Такого на Букнет ще не було. Дуже закручений сюжет, бо долі аж восьми людей переплітаються в один вузол. Герої, які викликають емоції. Позитивні, негативні – не важливо. Головне, що вони не залишають читача байдужим.

З мінусів – мені важко читаються самі переписки. До цього треба звикнути.