Любі друзі продовження роману "Кохання кольору ненависті" вже на сайті. Й до речі не пропустіть сьогодні ввечері розділ від Коула. Ми продовжуємо стояти на терасі, його піджак на плечах пахне ним — деревом,

Коли людина закохана, кажуть, що її серце співає. І кожне кохання має свою мелодію. Іноді воно шепоче, ледве чутно, захлинаючись почуттями. Іноді барабанить літнім дощем, а іноді вирує, мов зимова хуртовина. Іноді злітає

Анжеліка, 18 років Вона втекла з дому, сподіваючись знайти свободу. Замість цього стала свідком злочину і потрапила до рук небезпечного чоловіка. Вперта, горда та занадто смілива, щоб підкоритися. Вона ненавидить його всім

Привіт, мої любі читачі! Вже сьогодні, рівно о 12:00, на сторінці з'явиться новий розділ нашої історії. Обіцяю, він буде гарячим, емоційним і... ? Адже буде одна подія яка розгортатиметься навколо одного з найефектніших

- Обійматися не будемо. - я хотіла піти. Щелепи Захара напружилися. Він схопив мене за зап'ясток і притягнув до себе. - Тобі це подобається? - Звільнятися? Я вже звикла. Другий раз за день і третій за тиждень. -