Привіт!

Не знаю, чи думаєте і гадаєте ви, куди це я зникла) В основному, останнім часом вдавалось лише читати, і таким способом трішки розвантажила свою бібліотеку тут, на сайті))) Ех, був такий період, що всі ідеї та навіть початі великі твори ніяк не хотіли продовжуватись (я вже почала переживати, що мої герої чогось образились на мене❤️), і хоч плач... Зараз лишився тільки один роман, працювати над яким не припинила (до речі, скоро вже маю закінчити, тож буду несказанно рада, коли зайдете "на вогник" і почитаєте❤️).

Муза налетіла несподівано, і я одразу ж вхопилась за нову ідею, щоб бува, ця панянка знову на мене не розгнівалась))) Знаєте, натхнення - це така вельми цікава штуковина, ніколи не знаєш, який сюрприз тобі може приготувати) Готуйся чи не готуйся, а як написання не йде, то нічого й не поробиш... Отож, я дозволила собі трішки перепочити.

А тепер - бум!)) І от готова поділитись із вами новим оповіданням❤️ Раніше взагалі не думала, що мене потягне писати коротку прозу (ну, то мабуть, моя примхлива Муза вирішила погратись), та вже ось маю кілька захопливих оповідань. Якщо раптом когось зацікавило, то сердечно запрошую на свою сторінку)))

Так, щось я відволіклась. Ох, іноді таке в мене буває, коли хочеться щось багато сказати))❤️ Отже,

"Багряний світанок"

Люблю всілякі флешмоби та марафони і залюбки беру в них участь. Цього разу приєдналась до флешмобу "Життя і Смерть" від Мар'яни Долі. Незвично було повертатись знову до жахастиків (гадаю, постійні читачі знають, що восени я вже писала оповідання з нотками жаху про Хелловін), та й щось "проїлась" мені ця тема. Тому вийшло просто фентезі із роздумами на тему життя та смерті.

Ось анотація:

"Одинокий світанок розфарбував їхні долі у багряний колір. В місті зовсім нежданно оселилась смерть, що забрала відомих героїв. Вони полягли на полі битви, захищаючи спокій мирних жителів. Залишився ватажок. Той, кого вороги ніби пощадили. Але для чого? І тепер йому належить поховати друзів, одночасно роздумуючи про цінність людського життя. Наче вперше. Не розумів, чому люди так плачуть за померлими, якщо при житті вони могли гризтись між собою, мов кішки з собаками... Могли роками не розмовляти один з одним...А в момент смерті живі жалкували, що ще не все сказали... Чому лише смерть дозволяє відкрити собі на те все очі?.."

В тексті є: життя та смерть, війна між добром і злом, страждання.

Сподіваюсь, змогла зацікавити❤️ Переходьте за посиланням вище та діліться враженнями)) Мені дуже важливо знати думку читачів))

Ну, думаю, на сьогодні все) Гарної всім неділі!❤️❤️❤️