[результати] Поставте питання і виграйте рекламу
Дорогі автори, сьогодні ми раді оголосити результати конкурсу на найцікавіше питання автору Букнет Наталії Дев'ятко.
Щиро дякую усім за цікаві запитання! Їх було дуже багато, і тому вибрати виявилося вельми складно. Тому я обрала для відповідей запитання, які найбільше стосувалися теми інтерв’ю і не дублювали попередню розмову чи інформацію, яку можна вільно знайти в інтернеті.
Автор Букнет Наталiя Дев'ятко
Результати конкурсу
1 місце: Софія Чайка
Нагорода: 750 переходів по банеру на книгу
Вітаю, Наталю! Чудова розповідь) На Вашу думку, чи сильно змінилася українська література за останні 5 чи 10 років?
Відповідь Наталії Дев'ятко
Література постійно змінюється, і професійний автор має стежити за цими змінами.
Українська література змінюється у контексті того, що відбувається у світі. У мене є лекція, де я розповідаю про важливі зміни в літературі за останні 70 років. Нині вона існує й у відео-форматі.
Що стосується саме української літератури, то на неї напряму впливає зміна головної світоглядної парадигми. Постмодерн доживає свої останні роки, йому на зміну приходить цілком нова епоха – його повна протилежність. Наприклад, якщо для постмодерну важлива гра, то для нової епохи – неважлива; або якщо для постмодерну форма є важливішою за зміст, то для нової епохи – навпаки. Це довга розмова, і я збираюся згодом про те писати.
Важливо, що для світу переламний момент, коли постмодерн втратив свою домінанту, можна чітко зафіксувати. Це 2010-й рік. І найкраще це видно у кінематографі для масової аудиторії. Світ поступово приходить до тями після надто довгих постмодерних ігор. А тепер, коли постмодерн програв важливий бій у політиці (перемога Байдена у США), і ситуація з коронвірусом показала, що життя і здоров’я є цінними (для постмодерної свідомості цінним є зовсім інше), він схожий на загнаного у куток щура.
І тому постмодерн у його найгіршій ерзац-формі є дуже небезпечним, людство переживе ще не одну кризу, спричинену його спробами повернути втрачену домінанту.
Але я думаю, що світова спільнота із цим впорається, а ми не надто запізнимося приєднатися до світових тенденцій. Бо в української літератури і культури насправді просто неймовірний потенціал. І якщо він буде реалізований найближчими роками, ми займемо провідні позиції у світі.
А сім років тому в Україні відбулися дуже важливі історичні події. Всі важливі події змінюють людей, а письменники до того найбільш чутливі, бо працюють з актуальною реальністю. Якщо письменник відсторонюється від реальності, то швидко перестає бути письменником і надалі може працювати виключно з шаблонами, а це псевдолітература. Вона нічого не може дати читачеві і реально тільки їсть його вільний час.
І не важливо, в якому жанрі чи з якою тематикою працює письменник. Історія і сучасність проростають у нас і прописуються в наших творах. Саме тому твори авторів, які почали писати до Майдану і російсько-української війни, відрізняються від того, що пишеться зараз. Ми стали жорсткіші, сміливіші, психологічно глибші, з новим досвідом, і це не може не відображатися у наших книгах. Світло, добро, радість уже не існують апріорі, вони здобуваються, за них борються. Життя стало значно складнішим, бо саме такою є актуальна реальність. Бачу навіть по собі, наскільки сильно відрізняється перша книга циклу «Там, за високим Небом» – «Чорний камінь», над якою я почала працювати до Вогненної Зими, і «Світи під ногами», яку писала вже повністю після. Різниця суттєва.
А подивіться, наскільки неймовірні твори з’явилися в Європі після Другої Світової війни! Це наслідок набутого досвіду людьми, яким було не байдуже, що відбувається навколо. Їхні твори – нагорода за вчинки та участь в історичних подіях. Те саме бачимо і після Першої Світової війни. Згадаймо хоча б Дж.Р.Р.Толкієна.
Байдужість – то взагалі найгірше, що може статися з творчою людиною. Вона роз’їдає зсередини, відбираючи найцінніше – здібності і таланти. На другому місці – заздрість, яка діє так само, але отруює повільніше. Зичу всім творчим людям вберегтися від цих отрут, щоб ми могли згодом говорити про відмінності літератури 20-х від літератури 40-х років у новому столітті.
2 місце: Леся Найденко
Нагорода: 500 переходів по банеру на книгу
Дуже пізнавально! Наталочко, цікаво почути твою думку. Як ти вважаєш, чи може статися таке, що ринок України згодом захопить виключно перекладна література? Є вірогідність, що нам таки вдасться пробити цю стіну й українські видавництва охоче почнуть працювати з вітчизняними авторами?
Відповідь Наталії Дев'ятко
О, це вельми не просте питання! Питання перекладної літератури – це справжня проблема для української жанрової літератури. Тривалий час наші «північні сусіди» робили все, щоб автор, який працює в жанровій літературі, міг реалізувати себе виключно російською мовою і під контролем російських видавництв. А письменники, які відмовлялися від такого «шляху успіху», могли розраховувати на популярність у вельми вузьких колах. Читачі здебільшого їхніх творів не бачили, а книгарні на продаж книги не брали.
Ситуація змінилася на краще тільки 15 років тому. Особливо великий ріст дала дитяча література для аудиторії до 12 років. І по кількості назв нових книг, і по кількості активних авторів з 2007-го року і по сьогодні саме цей сектор перевершує всю українську друковану літературу для дорослих.
Але дуже багато українських авторів таки пішли в РФ. По деяких жанрах цей відтік становить до 80%. Це дуже серйозна проблема, бо навіть за умов їхнього повернення немає гарантії, що вони не принесуть із собою імперські ідеї та стереотипи, шкідливі для України.
Переклади вигідні видавництвам з багатьох причин. Перекладну книгу не потрібно рекламувати, бо за видавця це зробили закордонні агенти, або популярність книги зумовлена екранізацією. Часто разом із перекладом (здійсненим нерідко за грантові або державні кошти) видавець отримує обкладинку, ілюстрації і макет. Отже, видавцеві взагалі майже нічого не треба робити.
Зрештою, купити права на іноземний твір значно дешевше, ніж працювати з українським автором, який ще не має «бренду» і не готовий вкласти у власну розкрутку не менше грошей, ніж коштує друк самої книги. А це вельми великі суми. Такі авторські рекламні витрати зрештою принесуть прибуток виключно видавцеві.
Але поступово ситуація змінюється на краще. І чим більшою буде конкуренції та свободи в авторів, тим швидше вітчизняний ринок оздоровиться. За моїми підрахунками, всі ресурси для цього вже наявні. Кількох різножанрових якісних серій, до яких матимуть доступ читачі, буде цілком достатньо, щоб пройти точку неповернення.
3 місце: Рина Мир
Нагорода: 300 переходів по банеру на книгу
Вітаю, Наталю! Як я зрозуміла з відео, ви дуже багатогранна людина. Ще й пишете в різних жанрах – це, справді, викликає захоплення! Хочу поставити вам запитання стосовно своєї творчості. Я зазвичай пишу любовні романи, але написала також одне фентезі на конкурс «Містичні прикраси». Зараз відчуваю певне виснаження від одного жанру, але писати моя душа прагне, не дивлячись ні на що. Маю одну ідею стосовно фентезі, але боюся, що вона не «зайде» моїм читачам, які звикли до любовних романів. Чи не втрачу я своїх читачів, якщо почну писати такий жанр? Чи це, навпаки, вплине на розширення аудиторії? Завчасно дякую за відповідь.
Відповідь Наталії Дев'ятко
Дякую за цікаве запитання. Дуже добре, коли автор може працювати в різних жанрах, бо кожний новий жанр збагачує його в усіх інших.
Щодо читачів... Це складне питання.
Існує три типи читачів.
1. Базове читацьке ядро.
2. Читачі, залежні від жанрових уподобань.
3. Читачі – прихильники моди.
«Читачі – прихильники моди» є не у кожного автора. Вони з’являються тоді, коли можуть самоствердитися за рахунок книги або письменника. Це не самодостатні, агресивні і заздрісні люди. Вони читають, бо це модно і так вони мають більш розумний вигляд, ніж є насправді. Вони читають тільки «найкращих», «ТОПових», а ще тих, хто займає тільки перші місця та премії. Проте, якщо для підняття свого статусу чи входження до якоїсь спільноти їм треба буде завести пекінеса чи набити на потилиці квітку волошки, вони це зроблять. Найбільша помилка, якої може припуститися автор, – загравати з цим типом читачів (а зазвичай вони дуже улесливі і нав’язливі) та підлаштовуватися під їхні смаки. Ці читачі можуть бути психічно не стабільні, їхня любов мінлива. Саме цей тип читачів минулого року отруював життя Джоан Роулінг, самоутверджуючись за рахунок ненависті, а не любові.
«Читачі, залежні від жанрових уподобань» – велика, але теж не надто стабільна група. Вони в першу чергу цікавляться не конкретним автором, а певним жанром, тематикою, стилістикою. Якщо твір, який потрапляє їм на очі, відповідає потрібним критеріям, він буде прочитаним.
Ці читачі поділяються на дві категорії: шукачі оригінальності і шукачі шаблонів.
Перші прагнуть знайти своїх авторів і надалі стежать за їхнім життям і набувають нового статусу, про що буде далі.
Другим до особи автора байдуже. Їх цікавить виключно відповідність тексту бажаному шаблону. Тому вони можуть паралельно читати кілька схожих книг, плутають імена і події, бо для них всі ці «тексти» зливаються в один. Вони не пам’ятають прочитану книгу та ім’я її автора, до інших творів конкретного письменника їм також зазвичай байдуже.
«Базове читацьке ядро». Ось це найцікавіша читацька група. Це справжні читачі, які читають твори уважно і люблять та пам’ятають прочитане. Вони знаходять свого автора і вірні йому, готові до експериментів, цікавляться життям автора, але в міру, без нав’язливості. Це ті люди, які прорекламують нову або улюблену книгу максимальній кількості своїх друзів. Але це ядро збирається повільно і не є великим. Проте, саме його наявність гарантує довге життя творів автора та його популярність, яка точно не буде нетривалою.
Автору досить складно визначити, скільки і яких читачів він насправді має. Тому перехід в інший жанр є ризикованим. Таку дію добре зрозуміють читачі з «базового ядра», можуть підтягнутися нові читачі, які зацікавляться жанром, але поціновувачі виключно попереднього жанру навряд це приймуть, найімовірніше – проігнорують книгу не цікавого їм жанру.
Але, як на мене, автор, який хоче розвиватися, зрештою піде на виправданий ризик та експерименти. Головне – психологічно до цього дорости.
P.S. І на останок хочу побажати всім: пишіть те, що насамперед цікаве вам самим, і не бійтеся бути собою. Шлях долає тільки той, хто наважується ним іти. У кожного він буде іншим. Бо всі ми різні. І це чудово!
Увага! Шановні переможці конкурсу! Скоро з вами зв'яжеться рекламний відділ Букнет. Будь ласка, не забувайте перевіряти електронну пошту, вказану вами в профілі.
***
Дорогі автори, ми починаємо новий конкурс. У ньому ви можете виграти рекламу своєї книги на Букнет, завдяки чому з вашою творчістю ознайомляться нові читачі.
Умови
- Перегляньте вiдео-інтерв'ю з Наталією Дев'ятко, якщо ще цього не зробили.
- Поставте цікаве питання Наталії в коментарях під відео. Не забудьте зазначити своє ім'я на Букнет.
- Поставте лайк відео, а також підпишіться на Youtube канал Букнет.
Після закінчення конкурсу автор вибере 3 найцікавіших питання і дасть на них відповіді. Переможці отримають:
Нагорода
1 місце: 750 рекламних переходів на книгу
2 місце: 500 рекламних переходів на книгу
3 місце: 300 рекламних переходів на книгу
Завершення конкурсу
28 березня о 23:59. Ми оголосимо результати протягом п'яти днів після завершення конкурсу.
Важливо!
Реклама надається тільки книгам, які опубліковані на Букнет у повному обсязі, безкоштовні або платні. Окрім творів в статусах "фрагмент для ознайомлення" та "заморожено".
До участі в конкурсі допускаються особи від 16 рокiв.
