Лана Василенко

02.04.2021, 11:27:55

Вітаю! Також не пройду повз і вставлю свої п'ять. Так, цілих 3 чи 4 роки роки у мене була перерва між книгами. Сім'я, вчителювання, справи, а ще зневіра після того, як не пройшла у фінал "Коронацїї слова". Замахнулась на святе, скажете? От і я так думала. Але доля розсудила по-своєму. Сталося так, що тепер у мене є час. Я вириваю його зубами і кігтями. Мандражка першого дебюту на Букнет пройшла і тепер можна видихнути спокійно. Але ні! Тепер світ не той і я уже не та. Хочу писати! І буду це робити попри зайнятість і обставини. Так вимагає той голос, що надихає і спонукає мене до творчості. Кому цікаво, заходьте в гості. Поспілкуємося. Час знайдеться завжди. Тільки поганому танцівнику заважають ... ну, ви зрозуміли що!

Лана Іссан

24.03.2021, 14:25:57

І я так. Вже годі не писати. Нові сюжети постійно крутяться в голові. Картаю себе за те, що надто багато часу на це витрачаю, а відірватися дуже важко. Можливо, з часом навчуся якось краще це контролювати. Маю надію. Усім "графоманам" (в хорошому сенсі слова) бажаю успіхів і море читачів.

Рина Мир

24.03.2021, 13:03:41

У вас такі цікаві блоги-опитування, що не змогла пройти повз і не поділитися своєю думкою;D
Знаєте, у мене все йде, як по маслу, уже 10 місяців поспіль, відколи почала публікувати свою першу книгу на цьому порталі;)) Щодня, щохвилини в моїй голові купа думок, ідей щодо розвитку подій сюжету, що не можу зупинитися, тому пишу й пишу. Якби не робота, то писала б ще більше;)) ха-ха;))) Публікації роблю не щоденні, а через день,але пишу по 5 тис символів щодня, тому що не можу витримати без своїх історій і героїв!!! Вони для мене, як рідні діти, яких я маю випустити у щасливе плавання;)) Ніколи не відпочивала після завершення однієї книги, одразу розпочинала іншу, або ж навіть пишу одну і починаю другу, бо ці нав'язливі думки рояться в голові, що не можу їх ігнорувати;D Вже змушую сама себе відпочити, але герої не дають, наче просять мене писати про них;))) Сподіваюся, що таке відчуття ніколи не закінчиться, бо я живу своїми книгами;)

Олена Блашкун

23.03.2021, 19:44:15

Таааак, але моя "творча перерва" присвячена редагування тексту, то ж не так сильно ламає. За цей час доопрацьовую в голові новий сюжет)

Євгенія Чернюх

24.03.2021, 09:46:04

О, так))) цей поклик важко ігнорувати.)) А відчуття, коли в голові зароджуються все нові і нові думки, сюжети, а ти не маєш змоги їх записати (через якісь побутові обставини, інші важливі справи чи просто під рукою немає ні ноута, ні телефона, ні навіть ручки і записника) просто нестерпні. А ще коли приходить натхнення і текст ллється як вода, а тебе постійно відволікають, жахливо дратує))))) Буває, що даєш собі день чи два відпочити, та до вечора все одно зриваєшся і починаєш писати)) не можу сказати, що це наркотик чи залежність, скоріш за все поклик, зов... воно в крові)))

Галина Швець (ГаляВуд)

23.03.2021, 19:35:06

Ні, нема такого. У мене велика перерва була після останнього великого твору написаного. Десь років 5, напевно. Ото якби не карантин, я б і не почала знову писати, мабуть. Тим паче щось велике. Зараз знову спокійно собі живу ;)

Марі Керімей

23.03.2021, 17:57:49

Напевно у всіх нас таке відчуття. Це, як наркотик. Коли його немає. Ломає кістки та вибухає розум. Так і з написанням книг, або віршів. Ми вже залежні й від цього немає ліків. Ми не можемо вилікувати, адже наші ліки то писати. Воно лікує, як душевні рани, так і фізичні. Так ми занурюємось у свій світ не бажаючи з нього вертатись. Адже довкола нас стільки переживань та тривог. Купа нервів і клопотань, що інколи хочеться забутися. Зануритись у вигаданий світ, де сюжет розвивається так, як ти хочеш і кінцівка історії буде такою, якою ти її бачиш, або хотів бачити.