Рада опинитись серед безлічі талановитих авторів.
А також - рада трохи втекти зі  звичного життя у світ творчості та фантазії. Колись я розповім про себе справжню, та сьогодні це буде розповідь Соло Мії. Вгадайте, як мене звуть в житті?

Пишу давно, переважно у жанрі оповідань. Сюди принесла свій перший "довгий" твір - любовний роман Не іграшки . Роботу над книгою лише розпочала. Наразі у ній чотири невеличкі розділи.
Для мене це більше ніж просто спроба письменства. Це спроба довести собі, що я чогось варта. Тому з завмиранням серця побачила перші перегляди і першу зірочку "подобається". Здається, я щаслива :)

Щоразу, як читала любовні романи, замислювалась - чи автобіографічні вони? Перечитуючи власну написану історію - також ставлю це питання. І розумію, що щось є у головній героїні від мене. І що, можливо, я віддам у її руки розв'язок питань, які не здатна вирішити у реальному житті. Втім, звісно, що і вигаданий компонент має своє місце у творі. Він дуже важливий - це зона комфорту, недоторкане для рутини місце в душі та в Інтернеті. Сюди втікатиму від втоми, розпачу, за потреби "перемкнутись".

От і відповідь "навіщо я пишу" - хоч наразі ніхто і не питав.
А ще - пишу, бо не можу не писати. Коли не пишу - хворію, сумую, не живу повною мірою. Думаю, нас тут таких багато.

Дякую організаторам за сайт, а письменникам - за вашу працю.
Побажайте мені успіху - і побачимось тут ще не раз!