Усі ми полюбляєм подарунки...
Спочатку хочем іграшки в пакунках. Трохи згодом бажаємо цяцьок дорожчих. А потім прагнемо лиш "лакшері" презентів. І тільки досхочу награвшись мішурою, нарешті починаєм розуміти, що найщедріший дар - людська увага.
Тож щиро дякую всім небайдужим до моєї писанини! Бо ви зі мною поділились найдорожчим - власним часом...
Із повагою - В'ячеслав Вєльвєтов.
Р.s. Читайте безкоштовно мою нову повість "Чому у правди сумні очі".
Переглянути буктрейлер можна на моїй авторській сторінці.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПосилання не клікабельне.
Рома Аріведерчі, Дякую, Романе!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати