Усі ми полюбляєм подарунки...

Спочатку хочем іграшки в пакунках. Трохи згодом бажаємо цяцьок дорожчих. А потім прагнемо лиш "лакшері" презентів. І тільки досхочу награвшись мішурою, нарешті починаєм розуміти, що найщедріший дар - людська увага.

Тож щиро дякую всім небайдужим до моєї писанини! Бо ви зі мною поділились найдорожчим - власним часом...

Із повагою - В'ячеслав Вєльвєтов.

Р.s. Читайте безкоштовно мою нову повість "Чому у правди сумні очі".

Переглянути буктрейлер можна на моїй авторській сторінці.