Доброго вечора!

Натрапила сьогодні на один цікавий флешмоб і вирішила долучитись. Взагалі люблю читати про сни як щось таке таємниче, загадкове, те, що хвилює душу, і не завжди має логічне правдиве пояснення.

Зараз пропоную уривки із двох своїх книг, де я так чи інакше торкнулась теми снів і висловила переживання героїв.

Марічка, головна героїня книги "Дві половинки одного почуття" вперше побувала на заробітках, пережила доволі неприємний досвід, а тому й не дивно, що минуле не відпускає її навіть в снах:

"Але душа її не знала спокою через набридливі сновидіння.

Майже кожну ніч вона підривалась з постелі з істеричними криками або просто в холодному поту. Їй снилось все те, що вона пережила в Чехії, от тільки кінець її історії майже постійно був трагічним.

То вона стала бездушним дилером за проханням Вацлава і має все, чого душа забажає, от тільки муки сумління не покидають; то бачила себе брудною шльондрою у "конторі" Януша, яка холоднокровно заробляє гроші, і потім в один прекрасний момент дізнається, що хвора венеричним захворюванням...

Жахливим було видіння про Болеслава і ту ніч, в яку він нібито домігся свого, і Марія стала його господинею. Ніяк не йшла з голови картина, як нібито вона, хтиво регочучи, жорстко виганяє дружину цього чеха і його дітей геть з того особняку, а він лиш мовчки і з блиском в очах підтримує її... Наяву Марія б так не вчинила, бо нагадала собі, що не спокусилась на всі залицяння Болеслава саме через свою господиню. Як можна було учинити так з порядною і мудрою жіночкою, котра колись дала їй притулок? Бр-р, аж страшно стає...

Останньою краплею став сон про власну загибель від рук колекторів Вацлава. Погодьтесь, бачити нехай і вві сні, як ти прив'язана, рот заклеєний скотчем, а очі налиті жахом, бо ти знаєш, що не вирвешся звідти живою. І тут приходить він, Вацлав, з кам'яним обличчям, і просто без слів дістає пістолет, приставляє до її скроні і холоднокровно спускає курок...

Раніше він був для неї особливим, вона бачила в ньому якусь ізюминку і внутрішню красу, та тепер... Ненавиділа його всім серцем..."

А героїня фантастичної розповіді про русалок "Ірландський каньйон" (книга перебуває якраз в процесі написання), Міммі, навпаки, тривожиться за майбутнє, адже вона з друзями віднайшла старовинний артефакт і стала наче на крок ближче до розгадки таємниці:

"Спадкоємицю Кросвальдів знову переслідували кошмари. Тільки отой останній був аж надто реалістичний.

Снилось їй, як вона сама прибула у каньйон із Куполом в руках. Усе там було так, як вона звикла бачити: мовчазні стіни печери, освітлюючий тунель, і таке рідне озеро, вода в якому якраз танцювала танець із Місяцем.

Нічне світило гордо пропливало над Скелястими Долинами...

Потім Міммі стрибнула у воду разом із священною сферою. Через мить вона виринула вже в образі русалки і піднесла Купол у напрямку місячних променів, стараючись якнайвище підняти його. З'явився магічний заряд у вигляді блакитних змійок, і сфера повністю засвітилась яскравим світлом.

В ту мить каньйон наче ожив, проте далі Купол сам вирвався із рук суперрусалки. І вона вже не змогла його контролювати. Потім почувся страшний всесильний звук грому, і Купол вистрілив потужною хвилею прямо в русалоньку...

Її бездиханне тіло помалу опускалось на морське дно, і вода потроху почала виходити за межі каньйону. Далі картина змінилась жахливим хаосом, що панував на Землі: люди всі як один у кайданах, а океан продовжував затоплювати сушу..." (обережно, спойлер:)

Щоб дізнатись, що було далі, переходьте за посиланнями, та читайте) Сподіваюсь, змогла зацікавити♥️ Буду рада фідбеку)))