Про авторських "тарганів"

Колись давно я читала книгу, в якій одна з героїнь ніколи не видаляла слова повністю, намагаючись максимально зберегти ті літери, які були з самого початку. Тобто вона не просто видаляла текст і переписувала його, а редагувала його. Чомусь їй було шкода ті літери, які вона друкувала з самого початку ("Наче даремно їх створила",  як казала сама Ірка). 
В той час я ще не думала про написання книг (добре, не думала про це серйозно)))), але взявшись за роботу, тепер в мене постійно є та ж мулька, і я не можу просто так взяти й видалити вже написане слово. 
Це інколи дуже сильно дратує, але зробити нічого з цим не можу)

А чи є в вас якісь "таргани"?

7 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Блакитноока
20.03.2021, 10:24:44

А я нещодавно взялась за редагування своєї старої книги, але замість того, що вичитати помилки, видалила всі розділи та почала все спочатку писати.

Показати 2 відповіді
Блакитноока
20.03.2021, 13:52:11

Олена Блашкун, Дякую, вам теж)) А щодо перших книг, то я свої взагалі повидаляла.

avatar
Мар'яна Доля
19.03.2021, 23:24:39

В мене є тарган - коли книга не пишеться, не редагую, а видаляю повністю і починаю заново.

Показати 3 відповіді
Олена Блашкун
20.03.2021, 08:50:31

Мар'яна Доля, Так, інколи з ідеями, як з вином-треба, щоб вони подихали

avatar
Марі Керімей
20.03.2021, 07:11:28

Напевно у всіх авторів є свої таргани. В мене це - досконалість. Постійно переписую текст, перечитую. Вчитуюсь, щоб не було ніякої помилки. Знову і знову по кілька разів на день, але та одна буква чи кома. Все одно вилазить потім у читані. І це не аби, як злить. Думаю мене всі зрозуміють. Інколи є ще зневіра в собі, як в авторі, але з часом минає.

Олена Блашкун
20.03.2021, 08:49:51

Марі Керімей, Так, певно, то у вс іх авторів є таке)

avatar
Ірина Звонок
19.03.2021, 22:39:29

У мене було щось схоже спочатку. Саме так: було шкода слів, які вийшли з моєї голови, начебто то були мої віртуальні дітки щи щось у цьому роді. )
А потім я прийняла, що редагування робить текст кращим, і потроху минулося.

Олена Блашкун
19.03.2021, 22:41:31

Ірина Звонок, добре, ви подарували мені надію на те, що це - не вирок)

avatar
Radianta
19.03.2021, 21:54:05

Ого, прикольна особливість, але, вочевидь, справді не зручно тобі з таким працювати :"D Я от сходу про своїх таких тарганів не можу згадати (・ัω・ั) але скажу точно, що так, як ти, не роблю. Хоча, коли доводиться стирати абзаци написаного, то для мене це завжди складно, часто саме тому, що шкода витраченого на те часу (• ▽ •;) але все ж якщо я стосовно якогось тексту відчуваю, що "там щось не так..." то стараюся таке переписувати :') а тоді розумію, що краще не переписувати, а стерти і писати наново, але то вже інша трохи історія :"D

Олена Блашкун
19.03.2021, 21:56:04

Radianta, так, інколи буває складно, але я намагаюся не жаліти ті "зайві" літери

avatar
Інна Камікадз
19.03.2021, 14:24:28

Видаляю без жалю. Якщо текст мені не подобається або не відображає того, що я хотіла сказати - усе летить до бісової матері. До речі, так зробила із "Чваньком ...". Практично один розділ полетів в тартарари)))

Олена Блашкун
19.03.2021, 14:31:14

Інна Камікадз, У мене так було із закінченням однієї книги (до речі, саме тієї, котру зараз викладаю)

Інші блоги
Ніколи не думала?
Ну раз вже так сталося, то хвалюся) Книга "Заповіт Везунчиків" https://booknet.ua/reader/zapovt-vezunchikv-b447926?c=4923086&p=1 32 місце в "Фантастика" та 16 місце в "Бойова фантастика" А це перша сторінка, перепрошую) "Протистояння
ДвІ Прем’Єри В Один День!
Любі мої, у мене для вас одразу кілька важливих новин. І почну я з тієї, яка завершує одну історію, щоб уже за мить ми разом відкрили двері в дві нові. 20 листопада вийде останній розділ роману «(Не) зійтися знов». Тож
А яку книгу ви хотіли б першою побачити на папері?
Привітики, мої мандрівнички! ❤️ Сьогодні хочу порадитися з вами щодо однієї своєї маленької, але дуже бажаної мрії. Останнім часом я все частіше замислююся над тим, щоб спробувати надрукувати власні книги. Не просто залишити
авторське - що лишилось за кадром
Завтра вийде 98й розділ книги Щоденник служниці А сьогодні невеликий віршований спойлер: Я вірив. Любив. Він мені був як сонце... Та сонце зробилося лютим пекельним вогнем. Він знову говорить про велич, і славу, і гордість
☘️3 000 прочитань☘️
«Срібний полин: Тіні Мейфера » перетнув позначку у 3 000 прочитань. Дякую за ваші сердечка, додавання книги в бібліотеки і коментарі. Також я дуже рада знову поспілкуватися в блозі після довгої перерви. На сторінці
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше