Хочу подякувати Букнету за конкурс Супергерой поруч. За недосяжний розмiр - 300000 знакiв i заборону любовної лiнiї. Ох, як же це було важко!
Намагаючись зробити неможливе, я страшенно заздрила авторам верблюдам. Дивлюся - а вони пишуть не одну, а двi, три i бiльше конкурсних робiт одночасно! В моїй уявi з'являвся красeнь, який гордовито долав невимiрнi простори пустелi. Що той кiнь? Сама можу, як вiн - недовго i красиво! Але, якщо чесно - то бачила себе козою. Чомусь почала перестрибувати з однiєї теми на iншу швидко i косо-криво. Квапилася напевно. Весь час боялася не встигнути дописати свiй перший в життi роман.
Згодом перетворилася на черепаху. Я - i так, i сяк, а вона стоїть i не рухається. Щоденна фiзична зарядка, як i корисна їжа, виявилися безсилими. Черепаху не зрушити. Звернулася до дiдiвського методу - почала читати класикiв. Допомогло! Моя черепаха набирала швидкiсть i навiть злетiла. Я - мудра сова. Не можу ж я знати все! Добре, що пiд боком Iнтернет, який допоможе будь-якої скрутної хвилини.
Як же без кохання? Головна героїня пручається до останнього. Встояла. Залишила палкi почуття на потiм. Молодець - як i я. Погодьтеся - сухий виходить твiр, де немає мiсця для пристрастi i любовi.
Менi треба дописати 1000-1500 знакiв. Знаю про що, але не зможу, доки не прокричу на весь свiт, що я перемогла - перемогла свою невпевненiсть. Тому на даному етапi я... сорока.
Завтра буду перечитувати i виправляти помилки. Буду продовжувати насолоджуватися українською мовою.
Саме так, а не галасливими промовами потрiбно виховувати любов до рiдної мови, за що особлива подяка органiзаторам конкурсiв на Букнетi.