Поговоримо про кохання?

Всім привіт!

Хоч День закоханих і минув, але я сьогодні хочу поговорити про кохання. Адже в кожному з наших творів ( ну, принаймні, в більшості із них), навіть якщо вони не належать до жанру любовного роману, так чи інакше присутня лінія почуттів однієї людини до іншої. А вони – почуття, бувають  ой якими різними!

Наприклад, філософи Стародавній Греції виділяли такі базові види любові:

Ерос. Захоплена, палка закоханість, заснована, в першу чергу, на відданості і прихильності до коханої людини, а потім уже на сексуальному потязі. При такій любові закоханий часом починає мало не поклонятися коханому (ой). З’являється бажання повністю володіти ним. Це любов-залежність. Відбувається ідеалізація коханого. Але завжди слід період коли «відкриваються очі», і, відповідно, відбувається розчарування в об’єкті пристрасті. Даний вид кохання вважається руйнівним для обох партнерів. Згодом часто настає розчарування, любов минає і починається пошук нового партнера.

Людус. Любов – спорт, кохання – гра і змагання. Дана любов заснована на статевому потязі і спрямована виключно на отримання задоволень, це споживча любов. У таких стосунках людина налаштована більше отримувати, ніж щось давати своєму партнеру. Тому почуття носять поверхневий характер, а значить, не можуть задовольнити партнерів повністю, їм завжди чогось не вистачає у стосунках, і тоді починається пошук інших партнерів, інших стосунків. Але паралельно можуть зберігатися стосунки і зі своїм постійним партнером. Це кохання недовговічне, триває до появи перших проявів нудьги, коли партнер перестає бути цікавим об’єктом.

Сторге. Любов – ніжність, любов – дружба. При цьому виді кохання партнери є одночасно і друзями. Їхня любов ґрунтується на теплих дружньо-партнерських відносинах. Даний вид любові часто виникає після багаторічної дружби або після багато років спільного шлюбу.

Філія. Платонічна любов, названа так тому, що свого часу саме даний вид любові підносився Платоном, як справжня любов. Дана любов заснована на духовному тяжінні, при такій любові відбувається повне прийняття коханого, повага і розуміння. Це любов до батьків, дітей, до найкращих друзів, до музи. Платон вважав, що це єдиний вид любові, який є істинною любов’ю. Це безумовна любов. Безкорислива любов. Любов в чистому вигляді. Це любов заради любові.

Крім того, античні філософи виділяли ще три види любові, які є поєднанням основних видів.

Манія або, як називали даний вид любові стародавні греки, «безумство від богів». Даний вид любові є комбінацією еросу і людус. Кохання-манію вважали і вважають покаранням. Це любов-одержимість. Вона змушує страждати закохану людину. І вона ж несе страждання і об’єкту пристрасті закоханого. Люблячий прагне весь час бути поруч з коханим, намагається контролювати його, відчуває шалену пристрасть і ревнощі. Також, закоханий відчуває душевний біль, сум’яття, постійну напругу, невпевненість, тривогу. Він повністю залежний від об’єкта обожнювання. Об’єкт кохання ж після деякого періоду такої палкої любові з боку закоханого, починає його уникати і робить спроби розірвати стосунки, зникнути з його життя, захистити себе від одержимого любов’ю. Даний вид любові деструктивний, несе руйнування як закоханому, так і тому, кого кохають. Такий вид любові не може довго існувати, за винятком садомазохістських стосунків.

Агапе. Даний вид любові є поєднанням еросу і сторге. Це жертовна, безкорислива любов. Люблячий готовий до самопожертви в ім’я любові. У такій любові відбувається повна самовіддача коханим, повне прийняття і повага до них. Таке почуття поєднує в собі милосердя, ніжність, надійність, відданість, пристрасть. У такій любові партнери спільно розвиваються, стають кращими, позбавляються від егоїзму, прагнуть більше віддавати, ніж щось брати у стосунках. Цей вид любові можна зустріти і в друзів, але в такому випадку буде відсутня сексуальний потяг, все інше зберігається. Також про таку любов йдеться в християнстві – жертовна любов до ближнього свого. Вона може зберігатися все життя. Але зустрічається дуже рідко.

Прагма. Даний вид любові є комбінацією людус і сторге. Це раціональна, розумова любов чи любов з «розрахунку». Така любов виникає не від серця, а від розуму, тобто вона народжується від почуттів, а від усвідомлено прийнятого рішення любити конкретну людину. І дане рішення ґрунтується на доказах розуму. Наприклад, «він мене любить», «він про мене піклується», «він надійний» і т.д. Цей вид любові носить корисливий характер. Але може зберігатися все життя, і пара при такому типові любові цілком може бути щаслива, якщо обох це влаштовує. Також прагма може з часом перерости в інший вид любові.

І, звичайно ж, питання про кохання: що це таке і яким воно буває, хвилювало багатьох філософів, що жили в більш пізній час. Приміром, В.С. Соловйов  визначав любов «як потяг однієї одухотвореної істоти до іншої для з’єднання з нею і взаємного заповнення життя». І виділяв три види любові:

Низхідна любов. Любов, яка більш дає, ніж отримує. До даного виду любові відноситься батьківська чи материнська любов до дітей. Ця любов зводиться до опіки старших над молодшими, до захисту слабких сильними. Завдяки такому виду любові, спочатку організується невелике співтовариство, яке «переростає» в громаду і поступово реорганізується в національно-державне утворення.

Висхідна любов. Любов, яка більш отримує, ніж дає. Даний вид любові являє собою любов дітей до батьків. Також сюди можна віднести прихильність тварин до своїх покровителів, особливо відданість домашніх вихованців людині. Згідно теорії Соловйова, ця ж любов поширюється на померлих предків. Далі вона поширюється на більш загальні і віддалені причини буття. Наприклад, на всесвітнє Провидіння, єдиного Отця Небесного і т.д. І, відповідно, є коренем релігійного мислення.

Статева любов. Любов, яка одночасно дає і отримує. До такого виду любові належить любов подружжя один до одного.

Досить велику увагу приділяв питанню любові відомий психолог Еріх Фромм у своїх працях. Про саму любов він говорив: «Любов – це не обов’язково ставлення до певної людини; це установка, орієнтація характеру, яка задає відношення людини до світу взагалі, а не тільки до одного “об’єкту” любові. Якщо людина любить тільки когось одного і байдужа до решти ближніх, її любов – це не любов, а симбіотичний союз. Більшість людей впевнені, що любов залежить від об’єкта, а не від власної здатності любити. Вони навіть переконані, що, раз вони не люблять нікого, крім “коханої” людини, це доводить силу їхнього кохання. Тут проявляється омана, про яку вже згадувалося вище, – установка на об’єкт. Це схоже на стан людини, яка хоче малювати, але замість того щоб навчатися живопису, твердить, що вона просто повинна знайти гідну натуру: коли це станеться, вона буде малювати чудово, причому станеться це само собою. Але якщо я дійсно кохаю якусь людину, я люблю всіх людей, я люблю світ, я люблю життя. Якщо я можу сказати комусь “я люблю тебе”, я повинен бути здатний сказати “я люблю в тобі все”, “я люблю завдяки тобі увесь світ, я люблю в тобі самого себе” ».

Він зазначає дві протилежні форми любові: творчу і руйнівну.

Творча любов підсилює відчуття повноти життя. І являє собою турботу, інтерес, душевний відгук. Може бути спрямована як на людину, так і на предмет або ідею.

Руйнівна любов виражається в прагненні позбавити волі коханого, бажання володіти ним і його життям. І, по суті, є руйнівною  силою. Вона руйнує як закоханого, так і коханого.

Я задумалася над усіма цими філософськими категоріями, пишучи зараз свій роман "Чорна королева" У ньому якраз добре можна побачити різні типи любові – любов-манію, коли закохана людина страждає сама і змушує страждати об’єкт своєї пристрасті; раціональну любов-прагму; і як це може поєднуватися в одній людині. Але наприкінці історії, яка вже не за горами, ми дізнаємося, чи зможуть ці не зовсім приглядні почуття трансформуватися у справжнє кохання, в любов – агапе… Кому цікаво, заглядайте  СЮДИ ))

А також пишіть у коментарях, які види любові ви знайшли в своїх творах. Потім порахуємо, якого ж кохання найбільше на Букнеті))