Це знову я. Якщо хтось прочитає - добре, не прочитає - теж добре. Хотіла б сказати про те що я пишу книгу про себе, про те як я написала свою першу книгу) Ця книга не просто нудна презентація мого життя. Ця книга про те, як я вийшла за горизонт моїх снів, і зустріла там своїх персонажів. Я потрапила у свою уяву, і здавалося б, все грає під мою дудку, все прекрасно! Та не так швидко. Виявляється я ще багато не знаю про себе. Від пригод у ві сні, можна більше не прокинутись у реальному світі. І хвороба в реальності не дає мені спокою навіть в уяві. Вона золотими венками іде по руках, вона робить пакості, вона переносить мене в минуле і... змушує іти вперед... Дихати повними грудьми, відпускати те, за що ногами і руками трималась колись. Робитись старшою і не думати про розбите хрустальне серце яке розбив... реальний Нік? Так, так, він існує. І в нього легко закохатись. Та про нього я не зможу сказати абсолютно нічого. Одним словом. Я нездара у заохочуванні, тому скидаємось на бідний склеп. Прошу допомоги у коментах. Щастя вам.