Всім привіт!

Мабуть, ви в курсі, що я беру участь у конкурсах на Букнеті відразу з трьома ( ой, лишенько!)) книгами. Перший мій роман "Два життя" уже завершений, відредагований і відправлений на розгляд журі. Я хочу щиро подякувати усім, хто не залишився байдужим до цієї книги, яку я писала. ніби пропускаючи все, що відбувалося з героями. через себе...

І от після того мені захотілося відпочити і написати другий роман більш легким та веселим. Я сіла й стала гадати - про що я вже писала... Про постапокаліпсис писала, про магічну академію писала, про потраплянку писала, і про космос писала, про паралельні світи писала, і навіть про письменників писала)) О - а про службовий роман-то й не писала!

І так з'явилася ідея книги "Чорна королева". Її, на відміну від "Двох життів", я розпочала легко і швидко -  я взагалі люблю гумор і щоб герої потрапляли в різні несподівані ситуації. Ну і світ журналістики трішки мені знайомий, хоча, звісно, в чоловічому журналі я ніколи не працювала, але в жіночих віддалено - так))

Отже, писала я просто для розваги, хоча й герої мені подобалися, але я не вважала цю книгу чимось надто серйозним. Поки однієї днини не відчула, що мене туди затягнуло, десь так як моїх героїнь Міру та Ліну у паралельні виміри. І от зараз постійно ходжу, займаюся своїми справами -  і разом з тим обмірковую черговий сюжетний поворот чи той або інший вчинок героїв. І бачу, що й мої читачі так само перебувають в очікуванні кожної нової глави, і це мене дуже тішить))

Дійсно, іноді починаєш писати про щось одне, а виходить зовсім інше. Так і тут - за гумористичним сюжетом, повним інтриг і різних кумедних ситуацій, я раптом відчула трагедію людської самотності, коли "нас люблять ті, кого не любим, а любим тих, хто не любить нас". Коли ми боїмося відверто поговорити про свої емоції та переживання, бо думаємо, що співрозмовник нас не зрозуміє. Коли за масками нібито сильних і впевнених у собі людей приховуються дорослі діти,  яким не вистачало уваги батьків, що не довіряють нікому і не сприймають самих себе, вперто женучись за вигаданим ідеалом.

Коротше, сама не знаю, чому я це пишу, тут, у блогах, навряд чи комусь будуть цікаві такі роздуми... Ну ОК, скажімо, хай це будуть нотатки для самої себе, щоб можна було перечитати через рік, два чи кілька років і згадати ті часи, коли я писала цей роман.

Бо кожна книга, процес її написання - для мене це маленьке життя, і від цієї можливості прожити безліч життів і відчути не раз і не два той самий катарсис, про який писали ще стародавні греки - це інакше, як подарунком долі, назвати не можна...

Тому я дуже рада, що можу писати і висловлювати свої думки, а ще більше щаслива з того, що маю можливість відразу отримувати зворотній зв'язок і підтримку від читачів. Не впевнена, що вдасться щось виграти на конкурсі, але я вже отримала дорогоцінний досвід, багато чому навчилася, а ще - маю тепер у своїй "скриньці" ще одну історію, яка мені близька і дорога, так само як "Сміттяр", "Пройти під веселкою"...Це книги, в яких найбільше можна роздивитися мою особистість, те саме "друге я", котре в реальному житті угледіти дуже важко.

І от "Чорна королева" - вона теж про це)) Мені дуже хочеться, щоб роман закінчився хепі-ендом, хоча я й сама поки що  не знаю, яким буде фінал. Герої люблять мене дивувати і підштовхувати до несподіваних рішень. Але як би там не було, у нас ще буде можливість посміятися... і поплакати.

Тому запрошую всіх охочих заглянути на сторіночку цієї книги.

Як писав мені вчора один читач у Твіттері: "Я залип"))

Обережно, те ж саме може трапитися і з вами! Дотримуйтеся техніки безпеки!

Приємного читання!