Коментар до закінчення роману "Український легіон

Дякую, читачу!

Ви мене приємно вразили!

Я планував сьогодні писати тут інше, але Ваша реакція мене вразила!

Хотілося написати, що Володимир Винниченко прав, про його вислів: «Українську історію не можна читати без брому», але те, що закінчення «Українського легіону 2» зайшло - змушує повірити, що наша історія не така трагічна.

Чесно, «Український легіон 2» - це єдиний твір, хоч і частково надрукований на паперовому носії. Так неочікувано для мене виринає моє прізвище. Повторюсь, ще раз, я пишу давно. Деякий досвід вже маю, але все зрушилося з літа 2018 році, коли я в зоні ООС сів за написання 4 свого твору, що Ви прочитали.

І нехай деякі товариші вказали мені, що твір схожий на маячню психічнохворого – але в моїй творчій діяльності стався карколомний здвиг:

- я надибав сайт «Букнет», що дозволив про себе якось сказати;

- один з розділів «Українського легіону 2» виграв літературний конкурс;

- і я маю перший надрукований твір.

Я розумію, що йду проти великої популярності Володимира Білинського, коли почав українцям розповідати про великих ТЮРКІВ і одночасно наших попередників, що створили східну та південну Україну такою, що стає північним слов’язованим фіно-угорським народам поперед горла кісткою. Але боюся, що брати Капранови мене набагато випереджають. Але дякую їм, що не чіпають мого земляка козака Мамая, даючи мені час. «Контора «Машина часу» - це мій 5 твір, мною написаний після «Українського легіону 2», що вчора мій читач тільки дочитав. І мені приємно, що завдяки сайту «Букнету», що я бачу реакцію, - я удосконалююся, що останній мій твір має більше популярності, ніж рані роботи.

Але, нажаль, із-за браку часу – я змушений почати викладати 2 твір, що спонукав написати «Український легіон 1». Що планую розпочне новий етап моєї творчості – окрім невдалої російської творчості, другий етап з «Українського легіону 1» українською, я розпочинаю писати англійською.

Ще не час виходити на світ Божий козаку Мамаю – одного з видатних ТЮРКІВ України!

І, схоже, так складаються обставини, що Володимир Лаврик старшина 3 Залізної дивізії вважає, що я не доробив справу – я працюю над магістерською роботою, що мені дивним чином, затвердили для опрацювання. До речі, я його вважаю, деякою мірою нереальною особою, але так не вважають доволі поважні люди!

Як думаєте – варто його відправити з Баламиром та козаком Мамаєм в 21 століття, в майбутнє?