Дві зустрічі: перша

Дню святого валентина присвячується

Він ходить по торгово-розважальному центру. Сьогодні тут багатолюдно. Ще б пак, адже 14 лютого в день всіх закоханих так і має бути. Хлопець засмучено обводить поглядом присутніх. Тільки в нього немає своєї половинки. Тільки він сьогодні без пари. Та в принципі як і вчора, і позавчора…

Його ноги заносять до якоїсь кав’ярні. Він замовляє Еспресо з цукром. Сідає за вільний столик. Йому пригадується, що в одному фільмів (назви він не пам’ятає) казали, що в цей день десь дев’яносто дев’ять і дев’ять відсотків одиноких людей зустрічає своє кохання. Та не вірилилося якось у таке. Тому хлопець допиває каву і йде звідти. Одна мить і ось ескалатор спускає його вниз.

На вулиці сьогодні сонячно.  Сніг засипає все навкруги. Валентинів день сповнюється різнокольоровими барвами. Хлопець крокує до зупинки. Кофеїн трохи піднімає настрій, змушуючи його посміхнутися.

Біля зупинки стояла вона. Дівчина в сірій шапці очікувала на свою маршрутку. Вона потирала долоні, які незважаючи на те, що були в рукавичках, замерли. Побачивши хлопця з смартфоном у руках, подумала: «А він гарний. Жаль що мене не помітить через свій гаджет».

Хлопець і справді помітив її не одразу. Проте тільки він глянув на неї - її очі запали в його душу. В нього виникла думка: «Треба з нею познайомитися». Але все не міг ніяк придумати з чого почати розмову. Та все таки наблизився до неї.

- Не підкажете як проїхати до Хрещатику? – спитав перше, що трапило на думку.

- Вам можна їхати 56, а потім на метро. Або 212 – дівчина почала розповідати про всі відомі їй варіанти маршрутів.

Він подякував їй за інформацію, так і не запитавши її ім’я.

Вона сіла до маршутки, озирнувшись на прощання...

Друга зустріч