Смердить, наче фентезі[Шмат коли, перечать старшому]

ДивосвітНові_міти

Інста#ДивосвітНові_міти

Та ніч видалась багатою на всілякі справи, Азалі заночувала в кам'яниця на Вересовому пагорбі. Прокинувшись вдосвіта, хатарі спустилась в невеличке підземелля. Прокажений зустрів її з порога привітанням та химерною посмішкою.

-Як вони? — запитала хазяйка.

-Легкий сок сонмі потребує більше часу та уваги навіть після ініціації. Ми ще не робили такого, тому не знаю, що вам відповісти.

-Мені потрібна гнучка зброя.

-Так-так, але в перевагах цих асасинів криється й недолік, їхня воля належить Аракіну лише частково.

-Тобто, ти сумніваєшся?

-Я ж кажу, ми такого не робили і відповісти напевне не можу. На звичайному сонмі кожен асасин без вагань візьме горщик дикої оливи, занесе куди скажуть, запалить та віддасться полум’ю великого джихаду, якшо буде такий наказ і то все з посмішкою. Ці ж мають жити серед невірних їхнім життям, а тоді зробити те ж саме і ще й так щоб ніхто не здогадався.

-Саме так, саме це мені потрібно.

-Хатарі, я не буду казати те, в чому не впевнений, аби тільки вас потішити — вони ще не готові.

-Скільки часу потрібно?

-На Крес зможемо поговорити більш змістовно.

-Як просуваються пошуки Куміко.

-А тут я маю гарну новину — її чи когось дуже схожого помітили в Тірі. Видається, що ваша донька на службі у Даромира.