Привіт усім! Сьогодні нарешті вдалося відредагувати глави 3 і 4, тому, надіюся, там помилок поменшало! Крім того, як ви могли помітити,  починаю пришвидшуватися і викладати більше частин, що пов'язано з тим, що зостався всього місяць до кінця конкурсу "Супергерой поруч", але, навіть якщо не встигну, сподіваюся, що ця книга знайде більше своїх читачів. Бажаю приємного читання!

Крім того, закінчилася зав'язка і попереду вас чекає найцікавіше!

Чи поступиться так легко Ліхтарником місцем старому? Як сприйме Гліб, покладений на нього обов'язок? І, врешті-решт, чи змириться Лада зі своїм новим становищем або шукатиме вихід з цієї пастки?

Для тих, хто вперше чує про книгу "Ліхтарник", невеликий уривок з книги:

"Старий Ліхтарник, котрий стояв під вікном увесь цей час, збліднув, вчепився в ліхтар, волосся в нього стало дибки, - здавалося, він навіть більше посивів! – хоча куди вже більше. Він стояв і трясся, а дивився на світ так, ніби йому тільки-но сказали, що йому доведеться варитися в пеклі!

- Ні, ні,- бубнів він собі під ніс,- ні й ще раз, ні. Це божевілля!

Він підняв ліхтар і уставився на нього, не мигаючи.

- І ти вважаєш, що цей хлопчисько здатен всіх захистити? Ти вважаєш, що людина, котра хоче вірою і правдою служити цим мародерам, котрі спустошують землю, буде берегти націю?

Вогник в ліхтарі мигнув.

- Я, здається, знаю, як Пруссія втратила мову,- покачав головою Ліхтарник,- Але, на щастя України, я все ще живий і не дам зробити цього.

Вогонь в ліхтарі захилитався, відтягуючи руку старого, але той різко його стряхнув, немов тваринку в клітці, і, зручніше перехопивши, рушив жвавим кроком від школи.

Полум’я борсалася, ліхтар розгойдувався з боку в бік, а Ліхтарник різко, уривчасто приказував з кожним кроком:

- Ні, не бувати цьому. Ніколи, нізащо. Краще я вічність буду так жити, ніж віддам тебе цьому хлопчиську.

Вогонь в ліхтарі зненацька різко спалахнув, кидаючи «сонячного зайчика» на вікно директора. Старець ж цього не помітив, занадто зосереджений на своїй злості."