Вітаю, друзі!

Новий розділ уже на сайті

За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels

– Бо стосунки завжди гарні на початку. Та згодом все стає черствим та прісним. Мені це не треба.
– Черствим?
– Так. Як цей хліб, – кивнула на корзинку вона. – Зараз він щойно з печі, гарячий, хрусткий та ароматний. Але дай йому полежати добу – він вже буде іншим.
– Чарівна аналогія, – склав руки на грудях Тайлер.
– А головне точна.
– Не згоден. Навіть так, з хліба можна зробити величезну кількість смачних страв. Було б бажання.
– Ой, наприклад?
– Запхати до тостера як мінімум, запаритись і запекти як брускети, я вже мовчу про французькі тости. Та коли людина лінива – вона ремиґатиме черствий хліб, або викидатиме його на наступний день, підкреслюючи власні лінощі та марнотратство. А той, хто поважає хліб і їжу взагалі – прагнутиме використати ресурси на максимум, щоб отримати позитивні емоції.
Вівіка закотила очі.
– Нащо заморочуватись, щоб перебити сухість хліба, якщо можна щодня купувати свіжий?
– Бо стосунки це робота.
– До того ж неоплачувана, – закотила очі вона. – Тим паче – нащо?
– Ой, а ти у нас така експертка зі стосунків, що ховайся!
– Певна, що навіть моя жалюгідна експертність буде вищою за твою, – криво посміхнулась вона.
– А от і ні.
– А от і так, – Вів склала лікті на стіл, подавшись до Тайлера. – Ну ж бо, назви бодай одну дівчину з якою ти мав не просто секс.
– Це не твоя справа, – відвів очі він.
– Ні, чого ж, коли ти такий експерт, давай. Вкажи мені, що я помиляюся. Назви ім’я.
– Ти така набридлива! – стукнув долонею по столу хлопець.
– Сходи, запечи собі брускету, – самовдоволено всміхнулась Вів, віддалившись. – Не втрачай хліб марно.

А чию думку поділяєте ви?

Чоловік повернувся до Вів.

– Гм… я хотів запитати…чи не хотіла б ти сходити зі мною на вечерю сьогодні?

Тай шумно видихнув.

– Річ у тім, що я від’їжджаю ввечері.

– О…прикро, – не приховував смутку він. – Справді, дуже прикро.

Вів знизала плечима.

– Життя – річ непередбачувана, Джейкобе.

– Згоден, – всміхнувся він. – Тоді…

– У мене є твій номер.

– Так, – просяяв чоловік. 

– Хтозна, може ми ще зустрінемось.

– Буду дуже на це чекати.

Я звісно знала, що Вів ще та гаряча штучка, та не настільки ж! У мужчинчика он аж келих розплавився.

Вони проїхали перші кілька миль у повній тиші. Вівіка дивилася у вікно. Тайлер – на дорогу. Але краєм ока все одно ловив кожен її рух: як вона поправляє волосся, як перекладає ногу на ногу, як пальці барабанять по коліну.
Однієї миті вона заговорила, не повертаючи голови:
– Я не збиралась із ним сьогодні спати, якщо це тебе так нажахало.
– Та ти що?! – саркастично кинув він.
– І питання тут не у тому, що ти сказав, чи як подивився на мене. У нас попереду дорога, не люблю робити щось поспіхом.
– Тоді, чого взяла його номер?
Вів знизала плечима.
– Збіги часом трапляються. Можливо ми ще зустрінемось.
– А, ну так. І тоді ти з ним переспиш.
– Можливо, – кивнула вона. – Побачимо.
Тай видихнув, хитаючи головою, а тоді поглянув у дзеркало заднього виду.
– Не треба так дивитись на мене.
– Як? – спитав Тай.
– Наче збираєшся вчепитись мені у шию, або…
– Або?
Вів хитнула головою:
– Слідкуй за дорогою, Пейдже.

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘

Анотація до книги "Talis est Obsessio"

Talis est Obsessio (Така вже Одержимість)
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?

☝️

Клікніть на троп-картку, щоб побачити тизер до книги!

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨
(піктограми клікабельні)

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️