Флешмоб "Що читають автори?" ♥️

Доброго вечора!

Тривалий час думала, що варто написати тут, тому сьогодні це буде мій перший допис в блозі 2021 року (ще й першого числа, трохи символічно D:). Аж тут натрапив мені на очі цікавий флешмоб від Олени Блашкун))) Що ж, добре, писатиму про прочитані книги.

Моя бібліотека на Букнет досить таки обширна (іноді, як та сорока, просто назбирую книги, а читаю вже пізніше), тому не змогла обрати для відгуку лиш одну книгу. Довго мучилась з вибором, адже прочитаних книг чималенько назбиралось, і кожна по-своєму особлива.

Пропоную почати із "Карантину" Богдани Малкіної.

Цю книгу я запримітила десь в топах якраз в період карантину, і вже по назві зрозуміла, що це буде щось цікаве. Не читала одразу, лиш поглянула на анотацію і чекала завершення (полюбляю завершені твори читати). Зате потім прочитала на одному диханні, і пригадую, ще друзям завзято рекомендувала.

Хоч дія і відбувається у вигаданій країні (а я ще спочатку набирала назву в Гугл, шукаючи цю місцевість, тепер сміюся), але в кожному реченні відчувається, що це пишуть про нас. Про реаліїї, які схвилювали світ. 

Захоплює тим, що не знаєш, чим усе завершиться. 

Так, краєм поширюється підступна і маловідома хвороба, внаслідок чого оголошують карантин... І ти чекаєш. Що далі? Яка розв'язка?

Я постійно запитувала себе, що ж там трапиться, коли карантин завершиться (і як актуально це було в реальності...)

Зараз ви здивуєтесь, але це книга про кохання. Звісно, можна заперечити: ну яке кохання на тлі всесвітньої небезпеки? Найзвичайнісіньке. Просте і таке ніжне почуття...

Мабуть, нам уже нікому не треба уявляти, що таке ізоляція. Отак і Меліса залишилась сама у пустій квартирі. Зі знайомих поряд зостався лиш ненависний хамовитий сусід, з яким, щоб остаточно не здуріти, довелось спілкуватися. І оті розмови через скляну перегородку на балконі неабияк зворушили мене.

Сама ідея розповіді, я гадаю, полягає в тому, що завжди потрібно знаходити щось хороше, навіть коли все погано. Коли є зрада близьких, смерть та відчай, і коли ніби мають опуститись руки. Але ні... У Меліси знайшлось те, заради чого варто було жити.

Ця книга про випробування, реальність і психологію. Я постійно співчувала гг, бо відчувала та емоції, якоюсь крихіткою душі розуміла її переживання, тож цю історію досі згадую з теплотою))) Є бажання перечитати ще раз...

Не можу стороною оминути і чудові твори Марка Войта. 

Моє знайомство із творчістю автора почалось якраз з книги "Загадка Афродіти". Пригадую, тоді я шукала саме детективну історію (часом буває, що люблю напружити мізки і розгадувати якісь таємниці в книгах). І знайшла.

Скажу, що написано дуже майстерно.

Перше, що впадає в око, і що додає позитиву здавалось би похмурній історії вбивства, то це гумор. Щирий, зрозумілий і на диво доречний. Познайомившись із Назаром Кругликом, неможливо не сміятись з його пригод.

Все цікаве починається ще тоді, коли розповідається про його дитинство та юність, ну і мій найулюбленіший момент - службу в армії. Та що буду казати - книга "лежить в архіві" вже досить часу, а я досі пам'ятаю кожен розділ і кожну описану пригоду.

Сюжет відмінний, якраз для добротного детектива, не можу пройти і повз самої назви. Чомусь "Загадка Афродіти" мене заплутувала відносно тієї самої героїні Афродіти. Ще від моменту першої появи Галини у житті Круглика, виникло підозріле відчуття, що щось не так. Мусить бути якась таємниця, загадка, що власне і сталось у фіналі. 

Та не буду спойлерити, аби не перебити цікавість тим, хто ще не читав ♥️

Дуже приваблює мова твору та цікава побудова. Я от читала, і в мене не виникло відчуття, що з точки зору логіки чогось описаного бути не може. Жіноча хитрість, проблемні відносини з батьками, тяга до грошей - теми, які пронизані наскрізь, і дуже вдало показано героїв, які взаємодіють між собою.

У кожного своя мета і своє призначення. Є різні способи, як досягти цілей. Але не треба робитись Богом і відчувати вседозволеність. Не варто забувати, що є речі, які краще оминати стороною, бо коли вибереш шлях - назад дороги вже не буде... Ось що я з'ясувала для себе, читаючи твір.

І ще про одну книгу насмілюсь поговорити.

"Зая без вайфая" Уляся Смольська

Ця книга привабила мене назвою і багатообіцяючим початком. Основною темою є сучасна молодь. Дуже класно передано думки гг та її прив'язаність до Інтернету. Цікаво було спостерігати з чужого боку (книжкової героїні) на те, чим всі звикли займатись чи не кожного дня. Гадаю, більшість, хто прочитає, побачить на сторінках себе і зрозуміє, про що я)

Отже, нормальний ранок для героїні починається із сторін, репостів та опитувань в Інстаграмі, і все відбувається до такого рівня, що вона постійно забуває поснідати. Смішно, чи не так? 

Але справа в тому, що Інтернет та смартфони вже стали частиною нашого життя. І саме про це історія. Легка, ненав'язлива, з добірним гумором. Ти не відчуваєш себе чужим серед пригод Лялі, які змушують посміхатися.

А потім починається найцікавіше - батьки забирають у неї телефон і відправляють у село на перевиховання. Одразу з'являється "перший хлопець на селі" і ми слідкуємо за тим, як дівчина потроху опановує сільські манери життя...

Та занурюючись глибше, я починаю розуміти усю серйозність ситуації, що склалася. Це ж треба було настільки заглибитись у віртуальне життя, що перестати помічати все і всіх, а свій телефон вважати єдиним другом та майже живою істотою...

"Це як наркотик" - висловлюють позицію батьки Лялі і вона постійно ображається на них за те, що її не розуміють. Знову конфлікти і вічна тема "батьків і дітей" - глибоко психологічно вчитуєшся в ті рядки, і з подивом розумієш, що позиція та побоювання батьків має місце. І це дуже добре передано у творі.

Книга ще в процесі, а тому мені з нетерпінням кортить дізнатись, чим же все завершиться, бо кожен новий розділ - це нова порція гумору, пригод і не тільки... А ще в око впадає розмовний стиль героїні, немає відчуття відчуженості. Наче вона - одна із нас, і цілком може бути другом або ворогом...

Окремої уваги заслуговують пригодницькі фентезі Мар'яни Долі, любовні романи Ксани Рейліта Рини Мир (до речі, якщо цікаво, нещодавно писала відгук на її книги в Інстаграмі), детективи Тараса Мельника, цікаві історії Джейн Лоурен та інших... Так хочеться написати ще щось, та поки на цій веселій ноті ставлю крапку.

Можливо, будуть ще рекомендації, тож запрошую усіх охочих на свою сторіночку)))

Дякую за увагу!