Школа молодого автора: ще про співпрацю колег

Привіт!

На початку свого блогу хочу нагадати, що сьогодні діє знижка на мої книги:

"Тисячу років тому. Лицар та королева" (історичний роман)

""Завтра буде вчора" (фантастика, містика)

"Під знаком меча і корони"(фентезі)

"Пройти під веселкою" (фентезі. містика)

"Вітер та Соловейко" (фентезі)

А тепер - обіцяне продовження теми про письменницьку співпрацю. Насамперед хочу поговорити про бета-рідерство. Бета-рідер - це читач, який знайомиться з рукописом до його публікації , щоб допомогти покращити текст. Головна ціль бета-читання - отримати перше враження і зрозуміти, як майбутня аудиторія сприйме написане.

На Букнеті бета-рідерів може бути багато ( адже по факту, всі ті. хто читають твір у процесі та регулярно залишають коментарі - це вже бета-рідери. І такі читачі дуже цінні для автора. Ніколи не обурюйтеся, якщо читач вам десь вказав на помилку чи якийсь "ляп" у сюжеті. Звичайно, найлегше відповісти "Я художник, я так бачу" і забити на зауваження та пропозиції. Адже то ще треба перечитувати, думати, як вдосконалити текст, а попереду стільки цікавих ідей і вигідних проектів!

Проте подумайте - раптом через якийсь час ви забажаєте опублікувати цю книгу ( чи видавець сам помітить її і запропонує співпрацю - а що, можна і помріяти)). А ви такий надсилаєте в видавництво сирий, невичитаний текст з багатьма помилками і неточностями ( бо вам немає часу його перечитувати, а бета-рідерів ви послали подалі і навіть коментарі закрили, щоб неповадно було втручатися у творчий процес). Якщо ви надішлете невідредагований текст - це однозначно буде "мінусом" у вашій творчій репутації. Ще є вихід найняти професійного редактора і заплатити йому за роботу гроші, але зважайте, що послуги хороших редакторів коштують недешево.

Тому, як кажуть, навіщо платити більше, якщо можна обійтися дружньою допомогою? Можна домовитися з іншим автором про взаємне бета-рідерство: ви читаєте його книги, вказуючи на помилки і неточності, а він - те саме робить для вас. Що заощаджує обом гроші і час, а також допомагає "виловити" ті помилки, які автор сам не помічає навіть після ретельної вичитки ( буває й таке).

Отже. з бета-рідерством розібралися. Тепер перейдемо до марафонів взаємочитання. Це по суті, те ж саме бета-рідерство, але ви отримуєте не одного читача. а відразу кількох. Хоча й самі натомість маєте читати й коментувати інших авторів. Зазвичай такий марафон обмежений певними часовими рамками. Спершу проводиться збір усіх бажаючих і складання списку, потім кожен пропонує книгу, яку хоче запропонувати для читання і обговорення. Якщо кількість учасників невелика - то читають всі всіх. Коли ж учасників багато. складається список, і кожен учасник марафону читає певну кількість книг, які йдуть за ним у списку ( наприклад, він стоїть під номером 1, і має завдання прочитати десять книг, то це будуть книги номер 2-11). Читають твір повністю ( якщо він невеликий) чи кілька перших розділів ( якщо це роман ( звичайно, при бажанні можна і роман прочитати повністю). Обов'язковою умовою є написання розгорнутого коментаря  під книгою про свої враження, позитивні і негативні моменти, зауваження та пропозиції автору. При бажанні учасники пишуть дописи в блогах, ділячись враженням від книг, які особливо запам'яталися.

Більш складний, але дуже цікавий спосіб побудови читацького марафону можна побачити тут

Організатор марафону Наталія Дев'ятко об'єднала всіх учасників у групи, внаслідок чого за кілька етапів усі прочитали всіх.

Ну, а що далі - спитаєте ви. Коментарі до своєї книги прочитали, подякували, самі написали відгук про прочитане в коментарях до книг інших учасників. А душа просить якось використати отриману інформацію, аби і себе показати з вигідного боку, і допомогти авторові, чия книга особливо сподобалася.

У такому разі ви можете відчути себе літературознавцем і написати рецензію.

Зразу зауважу - допис у блозі під заголовком "Новинка від колеги", де ви скопіюєте анотацію, теги та викладете уривок, який вам надасть автор - це не рецензія. Це просто реклама. І ніде правди діти, більшість читачів блогів з цією рекламою роблять те, що й глядачі на телебаченні - там перемикають, а тут пролистують далі. Проте право кожного автора організовувати свій блог на власний смак і розсуд, тому далі можуть читати ті сміливці, хто хоче написати дійсно цікавий відгук, який привабить аудиторію і викличе бажання прочитати рекомендовану книгу.

Рецензія буває:

Офіційна – друкується в урядовому або відомчому виданні з приводу виходу книги державного значення. Пишеться суворим канцеляритом, з дотриманням усіх норм етикету, нейтральна або стримано-хвалебна.

Функціональна – для складання враження про книгу в контексті конкретних задач і цілей: чи підходить твір для конкретного видавництва та серії, як успішно можна його продати, чи висвітлює він якісь певні питання. Пишеться ясно і доступно. Вміст важливіший за форму.

Інформативна – для потенційних читачів і покупців, з метою допомогти прийняти рішення – варто читати чи ні. Пишеться просто, можна додати трохи красивості і краплину аналізу, рекомендовано увінчати кількома характерними цитатами.

Есе на тему – міркування про марність всього існуючого з використанням книги у вигляді відправної точки. Чим красивіше і загадковіше написано, тим краще; політ думки рецензента обмежений лише її наявністю.

Публіцистична – автор загострює увагу на проблемі, від якої суспільство от-от загнеться. Пишеться яскраво, жорстко, влучно, обов’язково спірно – щоб більше списів зламали при обговоренні.

Критична – твір (а часто й автора) анатомують, препаруюсь і розбирають за літерами: що сказав, що хотів сказати, що подумали читачі, хто з них де помилився і як добре, що розумник-рецензент все це помітив. Основні вимоги – слідкувати за логікою, не опускатися до простого кидання послідом, аргументувати свою позицію. А також стежити, аби у тексті рецензії не було помилок: критик, який володіє матеріалом гірше за того, кого критикує – жалюгідне видовище.

Проплачена – наперед хвалебний чи ганебний відгук про книгу. При написанні важливо не перестаратися з дьогтем чи сиропом, інакше знудить навіть замовника, і він не заплатить.

Особистий відгук – суб’єктивне враження про книгу, без спроб об’єктивної критики чи аналізу. Пишеться живою мовою спілкування, припускаються жаргонізми та сленг (в усіх інший типах рецензій вони вкрай небажані).

Рецензія відрізняється від відгуку або есе як за змістом, так і за формою. Як уже говорилось:

• зміст рецензїі — це аналіз твору;
• зміст відгуку — це загальна оцінка твору;
• зміст есе — це враження та роздуми автора, які викликані сприйняттям теми твору

А ось вам невеличка шпаргалочка. як написати справжню рецензію: 

1. Прочитайте твір, за яким будете писати рецензію.

2. Визначте теми, що розвиває автор твору, який ви рецензуєте.

3. Прокоментуйте назву твору.

4. Висловте свою думку про зміст твору, проблеми, які порушує автор, про ідею твору.

5. Напишіть, чи вважаєте ви проблеми, про які пише автор, актуальними в наш час; чи поділяєте ви точку зору автора на ці проблеми.

6. Розкажіть, в чому збігається чи не збігається ваше сприйняття предмета мовлення з авторським.

7. Відзначте мовленнєві засоби, які складають своєрідність стилю автора.

До речі. у своїй групі в Фейсбук "Читацький клуб Мар'яни Долі" ( там у нас маленький ювілей - 700 учасників, чому я дуже рада)) , я нещодавно проводила опитування - щодо того, чи читають читачі відгуки авторів про книги інших авторів, і чи має для них значення форма і зміст самих відгуків, чи вони сліпо довіряють авторитету того, хто рекомендує книгу. З результатами опитування можна ознайомитися тут

За підсумками такого моніторингу громадської думки стало зрозуміло, що читачі відгуки читають, але й свою голову на плечах теж мають))

За результатами на сьогодні, у опитуванні взяли участь 57 респондентів. Із них переважна більшість (31 людина) відповіли, що побачивши рекомендацію, вони переходять на сторінку рекомендованого автора, читають анотацію до книги, перші кілька сторінок, щоб отримати уявлення про те, як пише автор, і лише тоді роблять висновок, чи варто додавати книгу до бібліотеки і читати далі. Такий спосіб можна назвати "довіряй, але перевіряй".

На другому місці (13 голосів) - відповідь "звертаю увагу на зміст та якість такої реклами". Тобто, якщо рекомендація написана на скору руку, немає власних вражень автора або багато помилок - читач до такої книги не загляне зовсім.

На третьому місці (11 голосів) - відповідь "якщо довіряю тому, хто пише відгук, то відразу йду читати рекомендовану книгу".

І на четвертому місці (2 голоси) - більш категорична відповідь "я такій рекламі не довіряю, бо вона "договірна" або проплачена."

Отже, висновок, шановні автори, ви можете зробити самі. Сподіваюся, мій сьогоднішній "лонгрід" допоміг вам розібратися у деяких аспектах письменницької співпраці. А наступного разу ми поговоримо про поради для якості та оригінальності наших творів.

До нових зустрічей!

Підписуйтеся на автора блогу, аби нічого не пропустити!