"Совєтпанк" до чаю.

Доброго дня.

В своїх мандрівках по інтернету натрапив на такий дивний піджанр «Панку» як «Совєтпанк» він же «Кіберкомунізм» чи «Соцпанк».

Напевно, більш милозвучне було б «Радянпанк» чи «Радянськпанк» для української мови.

З радянських часів в мене особисто залишилось свідоцтво про народження старого зразка з гербом СРСР який я інколи «вихваляюсь» перед молодшими знайомими і спогади мами про дешеву палку ковбаси і взагалі як раніше було добре. Та все ж я розумію чому ностальгія по тим часам перелилась в мистецтво, зокрема і в літературу.

«Совєтпанк» являється, на мою думку, під жанром «Атомпанку». Хоча як «Дизельпанк» «Атомпанк» вважається піджнарами «Стімпанку» та все ж для мене це різні жанри з різними нотками соціально і політичного протистояння. Для себе я поділяю жанр «Панку» з історичної хронології: «Стімпанк» — Вікторіанська епоха 19 століття до початку першої світової; далі «Дизельпанк» — період захоплює дві світові війни; «Атомпанк» — з появою бомби і розвитком атомної енергетики — захоплює ще наший час; і на сам кінець «Кіберпанк» — майбутнє. До речі, як і «Атомпанк» «Стімпанк» знайшов відображення в «нашій» культуру і можна знайти всі особливості жанру в локаціях Російської імперії.

І також до доби «Стімпанку» в такому своєрідному світі не було вакууму. Просто творів в тих жанрах так мало, що за щось зачепитись складно і весь до «Стімовський» період називають «Технопанк», а із вкрапленнями магії це уже може перетворитиьс на «Технофентезі». Проте це уже інша тема для розмов.

Та все ж повернемось до «Совєтпанку». Поле для фантазії було достатньо. Протистояння як і Атом- йде на фоні холодної війни. Тому твори і тогочасних митців були фантазіями на те яке майбутнє їх чекає. При чому це могли бути як утопії — коли все добре і настає такий собі комуністичний рай; так і антиутопії — коли правління правлячої партії проводили до занепаду. Як правило це все супроводжувалось боротьбою із західними капіталістами, зокрема із США, як головним ворогом нації. Та були випадки коли в творах піднімались проблеми не досконалості системи.

Та «Атомпанк» дав не тільки, власне, атомну енергію, але і польоти в космос. Тому в піджанрі  війна за допомогою космічних супутників це нормально.

Проте потрібно розуміти, що сам термін «Совєтпанк» з’явився років десять тому. Хоча уже в липні 1933 року вийшов перший номер журналу «Техніка молоді» (досі можливо знайти в деяких бібліотеках, особливо шкільних) і в журналі продовж усієї історії СРСР виходили як звичайні картинки, так і твори на тему досягнень радянських людей як нинішні, так майбутніх. Як і завжди думки людей про те як воно там буде далі породили багато поглядів на розвиток комуністичної країни.

Та США теж не далеко втекло від даних роздумів. Погані радянські хлопці верхом на ведмедях досі лякають їх одним лише поглядом з-під шапки-вушанки. А образ жінки яка на руках виносить коня з палаючого будинку?

Страх перед ядерною війною в американських громадянах досяг абсолюту. Та винити їх немає за що. Як і СРСР США вели таку пропаганду, що вилитись це картинах, творах, музиці просто не могло.

Чого вартий випуск коміксів «Супермен» червоний син» який вийшов у світ в 2003 році. В цьому випуску космічний корабель Супермена падає не на території штатів, а в неподалік звичайного колгоспу Української РСР. Супер стає борцем за комунізм, Сталіна і взагалі ідеальний радянський мужик.

Для мене ж справжньою класикою з тих часів стала книга про Алісу Селезньову. Як жила в прекрасному радянському майбутньому приблизно в 2080 роках.

В англійців на їхньому острові теж були відголоски. Так там вистачало своїх протистоянь, але страх перед жахливим соціалізмом породив «Соцпанк».

В одному із творів до влади в Британії прийшли соціалісти зі всіма можливими і найжахливішими наслідками: тотальний контроль, переслідування і т.д.

 І на десерт. Поділюсь з вами деякими своїми роздумами на тему «панку».

В самому жанрі як основа йде протистояння, не підвладність системі. І оскільки жанр відносно молодий тому і правил в ньому немає, якщо йдеться про що писати. Тобто, на мою думку, кожен може стати першопрохідцем.

На теренах літературних сайтів я знаходив один твір (нажаль уже не пам’ятаю ні автора, ні назви, хотів знайти, але…) де усе в світі керується за допомогою магії, геть усе від телевізора до літаків.

Так магія не є зовсім атрибутом «панку», але якщо взяти якусь технологію, якийсь об’єкт і вивести це в абсолют. Ну, скажімо «камінь». Прадавня епоха, де усе добувалось з допомогою каменюки, звичайної такої твердого куска того, що валяється без діла під ногами. Розмолоти зерно — камінь; убити тварину — камінь; налякати сусіда — камінь; змусити чоловіка принести нову шубку із мамонта — камінь.

Додати трішки абсурду і уже перші люди за допомогою каменю витесували з каменю прямокутник на зразок нашої «плазми», вішали в себе в кам’яній хижі, і на цій каменій скрижалі каменем малювали перші кам’яні картини. «Камінь» є та не вистачає «Панку». Додамо протистояння між неандертальцями і кроманьйонцями в останніх і камені більші й важчі, і взагалі вони додумались камінь прив’язати до палиці і боляче б’ють ними по головах бідних побратимів. От вона соціальна нерівність.

Та не вистачає «ізюминки». Додаємо історію кохання де бідолашні дівчина неандерталець і хлопець кроманьйонець покохали одне одного. Їхні «кам’яні» серця розтанули і вони пішли проти системи.

І до чого це я? Творіть, пишіть, вигадуйте і не цурайтесь вигадувати, та йти проти правил.

Гарно дня і дякую за увагу))