Коротко і по суті.
Я вважаю, що головна мета будь-якого персонажа - так само як і будь-якої людини - це дійсно перемога. Але не в конкурсі чи ще чомусь. В першу чергу - це перемога над самим собою. Подолання внутрішніх бар'єрів і знаходження себе і свого місця, своєї мети і свого власного неповторного шляху.
Саме тому мої персонажі рідко перемагають в якихось конкурсах і тому подібне. Тобто, вони стають кращими, покращують своє місце в загальному рейтингу і їхній зріст в певній сфері є найсильнішим поміж інших персонажів, але в той самий час вони не перемагають за півроку або рік тих, хто займався цим все життя.
Комусь це може не сподобатись, однак життя, як на мене, саме таке. Треба старатися не якийсь короткий проміжок... І кожна наступна мета, наступна сходинка буде даватися складніше. Так завжди відбувається. Головне - не здатися на цьому шляху і впевнено дивитися вперед. Тоді все буде.
До чого я це все? Хм... Напевно до того, що вже завтра завершиться мій роман "Така собі мільйонерка" який, по суті, саме про це. Не про кохання, а про мету... Хоча ні, він навіть не про мету, а про шлях. Про шлях до цієї мети.
Насправді, останні дні я мала певні проблеми з написанням цього роману. Чому це сталося? Спочатку я й сама не розуміла. Але допоміг розібратися друг. Бо ще одне питання, яке я підняла в цьому романі це те, що митець буде на піку своїх можливостей тоді, коли він нещасливий. Саме подібна сублімація в творчість дає найвищий результат... В плані все вже давно було прописано, але я ніяк не могла написати цей розділ і тому три дні просто дивилася в пустий аркуш розділу в Pages(типу Word для макбуків)...
Як виявилось, це сталось тому, що я ототожнювала себе з цим персонажем і підсвідомо не хотіла, щоб доводилось обирати між творчою реалізацією і щастям.
І хоч "Така собі мільйонерка" не стала такою популярною, як "Зіграй мою наречену", на даний момент я вважаю, що це найкращий роман з усіх, що я написала(ну хоча ще не зовсім написала... ще сьогодні і завтра на вас чекають оновлення).
Хочу подякувати своєму другу, який допоміг мені подолати цей бар'єр, а також моїм читачам та всім іншим друзям, які мене підтримували і підтримують. Для мене це дуже важливо.
Без всіх вас я б не впоралась. А так сьогодні буде додано фінал, а вже завтра епілог. Сумно і радісно водночас. Дякую всім.
2 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПривіт! Гадаю це правильно, хоча інколи все ж і в житті трапляється різне. Але мета головне, теж зараз підіймаю це питання в одній з нових романів. Сама до нещодавно пливла за течією й не думала, що буде завтра(
Kate Mag, так)) я саме про це))) дякую за коментар))
Не можу не погодитись) Насамперед, це має бути перемога над собою. Кажуть, вчаться на власних помилках, але ключове слово тут - вчитися. В житті має бути певна мета, яку людина ставить перед собою і намагається досягти. Та при цьому вона змінюється, еволюціонує, одні думки замінюються іншими, і так приходить досвід у чомусь. А якщо просто сидіти на місці і лише мріяти, то навряд чи щось з того вийде... До чого це я? Просто стараюсь писати історії не лише з хорошим сюжетом, а й розкриттям персонажів, їхнім внутрішнім світом, боротьбою, і характером, який вкінці вже не буде таким, як на початку...
Лександра Славичч, Так, все саме так)) такими ж принципами користуюсь і я)) герой змінюється, герой вчиться, його цінності еволюціонують))) круто)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати